До президентських виборів у США залишилося менше року, і вже почалися дискусії навколо того, як ця країна виглядатиме, коли популіст Дональд Трамп піде з посади. Це основна проблема в контексті популістів: зазвичай вони не добиваються нічого істотного. Як результат, розчарування щодо політичної системи та демократії після їхнього зникнення, як правило, є ще більшим, ніж раніше.

Однак у випадку з теперішньою ситуацією в США цей підхід є неправильним. Дональд Трамп не є популістом, яким його багато хто вважає. Навпаки, популістом, який не продемонстрував результатів, був Барак Обама, а Дональд Трамп є реакцією на нього.

Для багатьох - як-от і для автора цих рядків - може стати шоком новина про те, що є також "добрі" популісти. Вони не намагаються здобути політичний капітал на маргіналізації, а пробуджують дух спільноти. Втім, у них є дещо спільне з "поганими" популістами: вони спрощують реальність до рівня, який унеможливлює будь-яку об'єктивну політику.

Чого ж ми могли досягти, за словами Обами?

Мантрою виборчої кампанії 2008 року в США було "Так, ми можемо" - благочестиве та доброчесне бажання позитивно трансформувати Америку після тяжких років правління Джорджа Буша-молодшого. Але чого саме треба було досягнути, так ніколи й не стало ясно. Країна мала оновитися, але як?

Потім прийшла фінансова криза та можливість побудувати щось нове на руїнах скандалу навколо Lehman Brothers. Але Барак Обама лише скористався інструментарієм досвідченого політика: він врятував банки, але не сотні тисяч власників будинків, які стали безпритульними. Жоден з банкірів, які створили цей хаос, не опинився в тюрмі. Детальніше про це можна дізнатися з книжки та фільму "Гра на пониження" (The Big Short).

Багато американців вважають це дуже несправедливим. Якби вам, як багатьом з них, довелося би разом з родичами переїхати в маленьку підвальну кімнату, щоб не залишитися на вулиці, то ідея держави-нації як родини, котра гарантує справедливість, здалася би вам привабливою. І тому гасло Дональда Трампа "Америка передусім" означає в першу чергу "справедливість для нас американців". Космополітичний порядок денний спрацьовує тільки тоді, коли вдома є справедливість.

Барак Обама, залишаючись вірним старим політичним парадигмам, лише вбив станнього цвяха в домовину паралізованої політики. США колись були країною з найвищим рівнем мобільності. Заради нової роботи люди переїжджали з Аляски до Флориди. Сьогодні з цим покінчено. Криза 2008 року посилила тенденцію, що вже якийсь час тліла в країні, - зростання нерівності. Сьогодні США є найменш мобільною країною у вільному світі. Країна можливостей залишилася в спогадах.

Справедливість для Америки

Для майбутнього демократії в США важливо правильно систематизувати нещодавнє минуле. Дональд Трамп є не інцидентом, що стався внаслідок порушень правил експлуатації, а радше кимось, кого його виборці вважають саме тою особою, котра може повернути країні справедливість. І зараз цифри свідчать про те, що Трамп правий: рівень зайнятості зростає, економіка квітне, а в міжнародних відносинах, особливо з Китаєм, як бачать прихильники президента, він повертає справедливість.

Космополітичним лібералам, зокрема автору цих рядків, доведеться засвоїти цей факт.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Александер Ґерлах - старший науковий співробітник Ради Карнегі з етики у міжнародних відносинах та Інституту релігії та міжнародних студій при Кембриджському університеті. Доктор філологічних та теологічних наук у 2014-17 роках був позаштатним науковим співробітником у Гарвардському університеті, а у 2017-18 роках - запрошеним науковцем у Національному університеті Тайваню та у Міському університеті Гонконгу.