Уже зараз зрозуміло: коли в неділю у Росії зачиняться виборчі дільниці, у політичному житті країни все залишиться, як і раніше. Російську політику визначає не Держдума, а Кремль, тобто президент Володимир Путін та його всевладна президентська адміністрація.

Така система закладена в конституції РФ, яка наділяє виконавчу владу широкою компетенцією. І з часу вступу Путіна на президентську посаду 16 років тому Держдума поступово втрачала свою самостійність. Російські критики навіть стали називати Думу "принтером", оскільки вона перетворилась на засіб друку законів, бажаних Кремлю.

Зміни до виборчого права маскують домінантність партії влади

Центральним інструментом Кремля у Державній думі є керована главою уряду РФ та довіреною особою Путіна Дмитром Медведєвим партія влади "Єдина Росія". У тому, що ця партія отримає більшість голосів у Думі, немає жодних сумнівів, навіть якщо дані перших екзитполів у неділю ще не продемонструють її суттєву перевагу.

Підставою так вважати є зміни виборчого законодавства: з 450 місць у Держдумі 225 розподілятимуться за результатами голосування в багатомандатному окрузі, тобто за партійними списками, і саме ці результати висвітлюватимуться екзитполами.

Ще 225 місць розподілятимуться між переможцями виборів в одномандатних виборчих округах. При цьому більшість голосів отримають представники партії влади або люди, близькі до путінського Загальноросійського народного фронту. Тому слід очікувати, що в результаті переважна більшість депутатів-мажоритарників приєднаються до фракції "Єдиної Росії". Тож "Єдина Росія" сформує найбільшу фракцію у Думі - з великим відривом від інших політичних сил.

"Блокфлейти" як у НДР

Не варто забувати і про те, що інші три думські партії - Комуністична партія РФ, ЛДПР правопопуліста Володимира Жириновського та партія "Справедлива Росія" є несучими стінами режиму Володимира Путіна. З німецького погляду, вони нагадують партії, котрі в Народній палаті НДР утворювали один блок спільно з керівною СЄПН - Соціалістичною єдиною партією Німеччини (ці партії не мали реальної влади, тож в народі їх охрестили "блокфлейтами". - Ред.). Назовні КПРФ, ЛДПР та "Справедлива Росія" теж ніби створюють видимість демократичного плюралізму, а фактично контролюються Кремлем.

Тож складно говорити про справжні чесні і справедливі вибори в Росії. Хай там як, а протестні настрої не відчуваються, як це було у 2011 році. Жорстокі репресії проти опозиціонерів останніми роками загнали багатьох критиків Путіна або в еміграцію, або в політичну апатію.

Заспокійлива передвиборча боротьба

Беззмістовна і спокійна виборча кампанія має заколисати виборців, аніж справити на них враження. Прикрашена патріотичними ідеями агресивна політика супроти України та супроводжувана медійною війною конфронтація з Заходом свою справу зробили: у російському суспільстві домінує мікс з шовінізму, відчуття загрози та політичного дезінтересу, через які годі розраховувати на високу явку.

Утім, один маленький цікавий аспект у цьому всьому все-таки присутній. До виборів допущені дві партії, які критично налаштовані до Кремля, - "Яблуко" та "Парнас". Отримавши понад три відсотки голосів вони зможуть претендувати на державне фінансування, а понад п'ять - потрапляння у Держдуму. Хоча останнє не варто переоцінювати - адже байдуже, як після недільних виборів розподіляться місця у Держдумі. Кремль і далі триматиме політику Росії під цілковитим контролем.