Як німці мовчки дивились на єврейські погроми 80 років тому
Фелікс Штайнер
Коментар
9 листопада 2018 р.
Через 80 років після єврейських погромів в Німеччині кожен може поставити собі питання: а як на це реагувала моя родина? Фелікс Штайнер розповідає про свій досвід.
Реклама
Мій батько мав енциклопедичні знання про регіон, де ми жили. А ще він дуже цікаво усе розповідав. Те, що я знаю про мою батьківщину і моє походження, я почув від нього.
Дуже часто він переказував мені про те, як пережив 10 листопада 1938 року. Єврейські погроми, які стались по всій Німеччині ввечері 9 листопада та стали відомі як "Кришталева ніч", на наступний ранок докотились і до маленького містечка на південному заході країни, в якому виріс і я. Мій батько тоді ходив до першого класу, і у той день діти отримали від вчителя настанову - після школи оминати синагогу і будинки, в яких живуть євреї. Там, за його словами, могло бути небезпечно.
Звичайно, мій батько та його друзі настанову вчителя зрозуміли як заклик довідатись, що ж може бути таким небезпечним серед білого дня у маленькому тихому містечку. І така реакція була типовою для звичайних шести- чи семирічних дітлахів. І вони побачили охоплену вогнем синагогу, яку не гасили пожежники, розбиті вітрини та погромлені приміщення крамничок, якими володіли євреї. Вони стали й свідками того, як з вікон квартири, де мешкала єврейська родина, просто на вулицю викидали її майно.
Як реагували мої бабуся і дідусь?
Що саме сталось тоді у маленькому містечку, в якому мешкали близько 30-ти євреїв, задокументовано і детально описано. Але в мого батька я б запитав: як реагували мої бабуся та дідусь на розповідь свого старшого сина, який на власні очі бачив, що сталось серед білого дня у місті? Чи намагались вони пояснити йому те, що пояснити було неможливо? Як коментували те, що лише у 300 метрах від нашого будинку з домівки виганяли жінку з дітьми, а їхні меблі та майно на їхніх очах нищили? Що усіх чоловіків-євреїв заарештували вранці 10 листопада та окремим потягом повезли у Дахау - в концентраційний табір?
Якщо відверто, то я не хочу знати відповіді на ці запитання. Та й питати я не стану, бо відповіді я, в принципі, знаю. Ні - мої рідні не були переконаними нацистами, це відомо мені напевно. Але вони опускали очі і мовчали, як і мільйони інших німців. Батьки чотирьох дітей навряд чи могли стати героями чи мучениками. Однак вони знали про концентраційний табір у Дахау і про те, що саме там відбувалось, оскільки з 1933 року повсюдно арештовували соціал-демократів - у нашому містечку мера та депутатів ради - та утримували їх у тому концтаборі. Але ж тут йшлось про євреїв - що ми, католики, мали з ними спільного? Чому мали ризикувати заради них?
Систематична соціальна ізоляція та позбавлення прав євреїв почались не у листопаді 1938-го. Уже за кілька тижнів після приходу Гітлера і нацистів до влади на вітринах єврейських крамниць з'явились написи "В євреїв не купувати", з роботи звільняли лікарів, адвокатів та журналістів, які були євреями. Були ухвалені дискримінаційні закони, які позбавляли євреїв будь-яких прав і майна. Але 9 і 10 листопада 1938 року була перетнута межа - почався відкритий терор на очах усього народу. Моя сім'я також мовчки спостерігала за цим. Мені соромно за це. Навіть через 80 років.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
Синагоги в Німеччині
У Німеччині нині не бракує синагог, де відбуваються служби для юдеїв. Через 75 років після "кришталевої" ночі погромів у єврейських громадах в Німеччині панує спокій.
Фото: picture-alliance/dpa
Вогонь нацистів
Націонал-соціалісти в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року знищили сотні синагог. Так звана "кришталева" ніч погромів стала апогеєм насильства проти євреїв. Деякі з синагог після Другої світової війни було відбудовано, а деякі - витримали нищівний удар нацистів.
Фото: Bayerische Staatsbibliothek München
Символ належності
Місто Дрезден 2001 року святкувало відкриття нової синагоги. Споруда у формі куба має символізувати коріння єврейської громади в місті. Будівля постала на історичному місці - саме там до 1938 року стояла стара дрезденська синагога.
Фото: CC BY-SA 3.0
Найбільша синагога Німеччини
Три роки тривав ремонт синагоги на берлінській Рикерштрасе. 2007 року під час освячення члени громади внесли до будівлі сувої Тори. Збудована 1904 року синагога, розрахована на 1200 місць для сидіння, є найбільшою у Німеччині. 1938 року її оминув вогонь нацистів, але вермахт перетворив цю культову споруду на стайню для коней. З 1953 року будівлю знову використовують як синагогу.
Фото: picture-alliance/dpa
Синагога-"фахверк"
У синагозі в Целле юдеї, які вижили, вже 1945 року проводили богослужіня. А раніше, у листопаді 1938 року, нацисти штурмували найстарішу, збудовану 1740 року, синагогу Нижньої Саксонії, повикидавши на вулицю сувої Тори. Згодом там зачиняли євреїв аж до часу їхньої депортації. Влада Целле потім відновила синагогу, 1974 року її було освячено.
Фото: CC0 1.0
Примусове знищення
Юдейська громада у Шверині після закінчення холодної війни продовжувала зростати: багато євреїв з колишнього Радянського Союзу тоді переїздили до Німеччини. 2008 року в місті було освячено нову синагогу, споруджену на старому фундаменті. Зруйнували синагогу самі юдеї, яких нацисти змусили це зробити.
Фото: picture-alliance/dpa
Яскравий блиск
1910 року відкрита Вестенд-синагога у Франкфурті-на-Майні виблискувала яскравими барвами. Це остання з чотирьох великих франкфуртських синагог. Вона ж була єдиною, яку не повністю зруйнували у "кришталеву" ніч погромів, оскільки вогнеборці у винятковому порядку загасили полум'я. Утім, і у Франкфурті нацисти спустошували крамниці та відправляли євреїв у концтабори.
Фото: CC BY-SA 3.0
Берлінський символ
Купол нової синагоги височіє над берлінськими дахами з 1866 року. Розрахована на три тисячі людей вона тоді була найбільшою синагогою у Німеччині. У листопаді 1938 року поліцейський перешкодив її зруйнуванню. Війна та час призвели до того, що від будівлі залишилися тільки рештки фасаду. Нині у середині споруди діє виставка, що інформує про життя юдеїв, а також є місце для молитви.
Фото: picture-alliance/ZB
Особливі заходи безпеки
"Мій дім - дім для молитви всіх народів". Ця біблійна цитата зустрічає відвідувачів Нової синагоги у Гельзенкірхені. Нова будівля постала 2007 року на місці, де 1938 року пертворилася на дим стара синагога. Заходи безпеки, наприклад, камера спостереження на стіні синагоги, засвідчують, що страх перед антисемітизмом і насильством і нині великий.
Фото: CC BY-SA 3.0
Від опери до синагоги
1946 року у байройтській синагозі знову правляться служби. Це єдина синагога у стилі бароко, що збереглася, і яка й нині слугує релігійним цілям. Спершу з 1715 року споруда слугувала оперним театром, згодом єврейська громада перетворила її на свою синагогу.
Фото: picture-alliance/dpa
Незвичне місце
Власне, будівля на єврейському цвинтарі була місцем жалоби. Але тоді націонал-соціалісти зруйнували синагогу в центрі Галле-на-Заале. 1953 року громада перетворила цей жалобний зал, споруджений 1894 року, на синагогу. Це єдина синагога в Німеччині, що розміщена на єврейському цвинтарі.
Фото: picture-alliance/dpa
Посвята в равини в Кельні
З часів Голокосту цього не було у Кельні. 2012-го року у кельнській синагозі посвятили в равини одразу чотирьох людей. Після "кришталевої" ночі будівля перетворилася на руїну, лише 1959 синагога запрацювала знову. Так само, як і в Кельні у багатьох місцях у Німеччині відродилося юдейське життя, яскравий доказ - нові синагоги.
Фото: picture-alliance/dpa
11 фото1 | 11
Голокост в Одесі: Німеччина вибачається за місцевий Бабин Яр (22.10.2018)