За всієї відмінності поглядів на вибори у США, майже всі коментатори використовували одне слово - "безпрецедентний". І справді, вибори президента США багато в чому відрізняються від поперендніх та можуть змінити Америку й увесь світ.

На них вдалося перемогти чоловікові, який не має жодного досвіду у політиці, популістові та нарцису. Тому, хто заплющує очі на факти, які суперечать його уявленням про світ. Тому, хто змішує власні приватні та публічні інтереси. Тому, хто розхитує підвалини інститутів і угод чинного досі світового порядку. Що станеться, якщо Америка більше не буде беззастережно притримуватися зобов'язань у НАТО, коли шукатиме зближення з російським президентом Володимиром Путіним? Що, коли договори про вільну торгівлю пожбурять у смітник?  Що, коли США втратять свою роль "світового жандарма"?

Шлях у напрямку ізоляціонізму?

Відповіді на це питання немає зараз ні в кого. Це вселяє тривогу як у чимало американців, так і в інші країни. Чи є тривожним передвісником цього укладена угода про перемир'я в Сирії - без участі США? Або те, що Ізраїль більше не хоче чути про рішення "дві держави для двох народів" на Близькому Сході та ігнорує позицію Вашингтона? Як виглядатиме світ, де не рахуватимуться з позицією США?

Окремі німецькі політики вже скаржаться на кінець Заходу. Інші зберігають відданість гаслам про трансатлантичну дружбу, наче нічого не змінилося, з девізом: заплющ очі і роби те, що раніше!

Захід зможе витримати низку націонал-консервативних йолопів за владним кермом, як-от у невеликих державах Центрально-Східної Європи. Безжалісні любителі надмірних спрощень приходять та йдуть, як та застуда, що часом перевіряє імунну систему тіла. Утім, відхід США від глобальних зобов'язань якраз здатен похитнути фундамент Заходу. Чи дійде до цього, ніхто зараз не знає. Можливо, і сам Дональд Трамп.

На що лишилося сподіватися? Коли Джордж Буш-молодший став президентом, він планував провести внутрішньополітичні реформи. Потім сталися теракти 11 вересня. Бушу довелося сфокусуватися на боротьбі з тероризмом. Барак Обама також прийшов до Білого дому з власним порядком денним. На кінець його каденції з цього залишилася лише система медичного страхування Obamacare. І все тому, що Обама з 2009 року мусив передусім рятувати економіку США від наслідків фінансової кризи. Обидва приклади показують - скоріше посада формує людину, аніж навпаки.

Посада формує президента

Трамп, звісно ж, пообіцяв своїм прихильникам усе можливе - та достатньо великої кризи, щоб змусити його відкласти власні передвиборчі обіцянки. Але ж світ не може настільки втратити ґлузд, щоб чекати на кризу задля повернення до тями? Чи все ж може?

Кредо Трампа - "Америка передусім!".  Досі визначення цього було розмитим. Імовірно, Трамп передусім говорив про економічні інтереси. І ось де є шанси! У короткостроковій перспективі американська промисловість може й виграти від ізоляціонізму в економічній політиці, робочі місця в США будуть у безпеці. У довгостроковій - це може завершитися крахом. Кожна країна, яка не бере участь у міжнародній конкурентній боротьбі, рано чи пізно біднішає. Відмежування від решти світу колишнього соцтабору - хороший цьому приклад. Інакше кажучи, від американського світового порядку та глобальної торгівлі виграли передусім самі американці.

Що дійсне для економіки, працює і в політиці. Трамп міг досі заплющувати на це очі. Та він не стане першим американським президентом, якого факти повернуть з небес на землю.