Президент Франції після довгої літньої паузи починає політичний сезон чимось на кшталт затишної зустрічі друзів у саду Єлисейського палацу в Парижі. Якби тема не була настільки страшною, можна було б подумати, що Еммануель Макрон запросив канцлерку Німеччини, італійського, іспанського та лівійського прем'єрів, а також президентів Нігеру та Чаду, щоб в ідилічній атмосфері обмінятися враженнями від канікул. Але насправді того літнього пообіддя в Парижі йшлося про долі сотень тисяч людей - мігрантів із Африки, які або застрягли в Лівії, або прагнуть вирушити в напрямку Європи зі своїх рідних країн.

Новий президент Франції діє швидко, цілеспрямовано та майстерно, коли йдеться про реалізацію нової європейської політики щодо біженців та мігрантів. Макрон хоче показати себе своїм співгромадянам людиною дії: це може допомогти трохи оживити його знижені рейтинги. А гості Макрона поділяють його мету закрити головний маршрут для мігрантів через Середземне море та втримати якомога більше людей в Африці, пояснити, що вони мають обмаль шансів на притулок і легальне перебування в Європі.

Швидко й не озираючись

Європейський Союз поводиться дедалі безцеремонніше та відкидає сумніви щодо обставин життя людей у Лівії та гуманітарної ситуації в Північній Африці. Італія не хоче приймати ще більше людей, яких потім не розподіляють в інших країнах ЄС. Іспанія пильнує, щоб не стати запасним маршрутом для мігрантів. Анґела Меркель (Angela Merkel) хоче неодмінно запобігти потокам біженців із Італії через Альпи в напрямку Німеччини. Урешті-решт, за менш ніж чотири тижні Меркель хоче перемогти на виборах. Італія уклала з Лівією угоду про те, що лівійська берегова охорона виловлюватиме мігрантів чи то пак біженців із лівійської акваторії та повертатиме їх до Лівії.

Президент Франції ще на початку літа несподівано зібрав за столом переговорів обох лівійських супротивників - главу міжнародно визнаного уряду та генерала, який командує повстанцями. Еммануель Макрон навіть знову озвучив стару ідею створення центрів для перевірки заявок людей на притулок у Лівії, Нігері та Чаді. Великі табори для африканських мігрантів на лівійському узбережжі чи - ще краще - на південному кордоні країни перестали бути табу. Управління верховного комісара ООН у справах біженців та неурядові організації можуть протестувати скільки завгодно. ЄС вирішив задраїти люки.

І цей рецепт уже працює: у липні Середземним морем до Європи прибули значно менше мігрантів, ніж у червні. Провідним європейським політикам щиро байдуже, що стається з людьми в Лівії чи на їхньому шляху з Нігерії через пустельні країни.

Головне - не придивлятися надто пильно. Це девіз і Анґели Меркель, яка тільки шепоче, що треба розслідувати ознаки порушень. Звісно, Лівія має дотримуватися законів, нагадує Меркель. От тільки перевірити це ніхто не може і, напевно, не дуже й хоче. Нова європейська політика щодо біженців може продемонструвати щонайменше один успіх: нелегальним перевізникам і торговцям людьми суттєво псують бізнес.

Зустріч у Парижі слугувала тому, щоб зміцнити цей курс на відділення і взяти на борт транзитні країни - Нігер і Чад. Вони повинні подбати про те, щоб мігранти та біженці взагалі не прибували до Лівії. Обидві країни належать до найбідніших у світі. Політичний контроль над владними елітами там слабкий. Президенти Чаду та Нігеру, скоріш за все, погодяться на співпрацю в обмін на відповідні асигнування та грошову допомогу. Європейські топ-політики ігноруватимуть застороги Управління верховного комісара ООН у справах біженців щодо небезпек, які загрожують мігрантам.

Шукачі кращого життя мають розвертатися назад

За оцінками ООН, 70 відсотків шукачів притулку - так звані економічні мігранти. Ніхто не змушує їх покидати батьківщину - ось аргумент, який лунає під час передвиборчої кампанії в Німеччині, і не тільки від правопопулістів із партії "Альтернатива для Німеччини”. Канцлерка, яка теж бере участь у передвиборчій боротьбі, може бути певна, що більшість виборців думають подібним чином.

Ізоляція потоків людей у Північній Африці має чимало переваг для ЄС. Це полегшить тягар Італії. Щонайменше втратить гостроту суперечка щодо перерозподілу біженців та мігрантів з Італії та Греції серед решти країн Євросоюзу. Якщо закрити зовнішні морські кордони, то в найближчому майбутньому можна і скасувати прикордонний контроль усередині Шенгенської зони. Із цього питання всередині ЄС теж назрівала велика суперечка.

Макрон, Меркель і компанія святкуватимуть це як перемогу. Але для багатьох мігрантів це може стати гіркою поразкою.

Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.