Суперечку між Україною та Росією про борги за газ і поставки можна трактувати з різних точок зору. Якби "Газпром" був звичайним приватним концерном, то і його рішення надалі постачати газ Україні лише на умовах передоплати виглядало б цілком логічним. Адже, за російськими підрахунками, державний український концерн "Нафтогаз" заборгував російському постачальнику понад 4,5 мільярди доларів. Будь-яке орієнтоване на прибутки приватне підприємство відмовилося б від подальших поставок без сплати боргів та передоплати. Але "Газпром" – це не звичайне підприємство. Це державний концерн і, як такий, інструмент зовнішньополітичної стратегії Росії.

Перемовини на тлі неоголошеної війни

Та й Росію з Україною сьогодні нормальними сусідами не назвеш. На практиці між обома країнами йде неоголошена війна. Як інакше розцінювати анексію Криму, що порушує міжнародне право, та бої між українськими військами та озброєними угрупованнями у Донецьку та Луганську, які цілком очевидно одержують підтримку з Росії? На цьому тлі той факт, що Москва не бажає офіційно визнавати українське керівництво на чолі з президентом Порошенком та прем'єр-міністром Яценюком, виглядає незначною деталлю.

За таких вихідних позицій було б справжнім дивом, якби російським та українським переговірникам вдалося досягнути згоди в настільки важливій для обох сторін суперечці. Всі надії на досягнення компромісу покладались на Євросоюз, який і сам кровно зацікавлений у врегулюванні конфлікту.

Відстрочка до осені

У всіх сторін поки ще є час. Адже навіть якщо Україна фактично відтепер не отримуватиме газ з Росії, оскільки борги не сплачує, а грошей на передоплату не має, то все одно в українських газосховищах достатньо запасів до осені. Та й у споживачів у країнах ЄС немає причин для стурбованості, оскільки "Газпром", заради захисту власних інтересів, намагатиметься виконати усі зобов'язання з поставок до країн Євросоюзу. Тобто російський газ українськими газопроводами буде текти на Захід.

Євросоюз повинен виступати в ролі лідера, а не посередника

Однак провал нинішніх переговорів – це й промах ЄС. Настав час Євросоюзу припинити сприймати себе як посередника між двома конфліктуючими сторонами, яким треба лише допомогти знайти компроміс. Ворожнеча між Києвом та Москвою виключає у найближчому майбутньому досягнення згоди. Тим більше, що як Київ, так і Москва і бачать ЄС не в ролі посередника, а важливого гравця в цьому конфлікті.

Брюссель повинен проявити здатність до лідерства, щоб змусити сторони домовитися. Це передбачає тиск на Київ, щоб він сплатив борги і, нарешті, взявся за модернізацію своєї економіки, яка споживає надто багато енергії. Необхідний також і вплив на Москву, щоб змусити її погодитись на прийнятну формулу формування ціни на газ для України. Європа повинна взяти на себе нову роль, якщо вона хоче запобігти подальшому загостренню ситуації.

Інґо Маннтойфель, керівник відділу Європи та головний редактор російської редакції DW