Щось не так з грецькою державою. Свіжообраний популістський уряд ще в січні обіцяв утримати збанкрутілу країну в Єврозоні й водночас домовитися з міжнародними кредиторами про соціально прийнятні заходи порятунку економіки. Наприкінці червня банки в Греції зачинилися, здійснюється контроль за рухом капіталу. Пенсіонери в розпачі вишиковуються в черги перед почасти порожніми банкоматами. Ситуація повністю вийшла з-під контролю. Попри це, влада в Греції планує провести цієї неділі, 5 липня, референдум, який обійдеться країні, за оцінками рахункової палати, в 110 мільйонів євро. Цим кроком політики сподіваються легітимізувати свою провальну тактику.

Дивне розуміння демократії

У ці драматичні години, незадовго до краху, прем’єр-міністр Алексіс Ципрас продемонстрував таке бачення демократії, яке може лише здивувати інші європейські демократичні країни. В розлогому інтерв’ю Першому каналу грецького телебачення, яке транслювалось у понеділок ввечері, 29 червня, він зробив абсурдну заяву: якщо греки на референдумі підтримають вимоги кредиторів, він визнає такі результати, але вимоги все одно не виконуватиме. Якщо більшість проголосує проти - задля чого уряд мобілізував увесь свій риторичний потенціал, - то Афіни, з його точки зору, отримали б серйозний козир у разі подальших перемовин.

Недосвідчений прем’єр-міністр, який не опускає зайвої нагоди нагадати, що виконує волю народу, вже наперед заявляє, що не збирається дослухатися до тієї самої волі громадян, якщо вона йому не пасуватиме. Але якщо греки проголосують так, як на це сподівається Ципрас, то він планує озброїтися цими результатами під час переговорів з кредиторами, з яких він минулого тижня сам вийшов.

Дилетант стає доленосною фігурою

Країною, яка гордо називає себе "колискою демократії", нині керують інфантильні дилетанти. Зазвичай шармантний грецький прем’єр-міністр працює не на благо свого народу, а лише задля виживання його партії. Він діє так само, як і дискредитовані ним традиційні політичні партії, які зазнали нищівної поразки на виборах у січні. Впродовж десятиліть вони вели країну до сьогоднішнього банкрутства.

Алексіс Ципрас, який став доленосною фігурою для Греції та ймовірно для всього Європейського Союзу, справді несе не зрозумілу для нас нісенітницю. Але перше враження оманливе: греки мають схильність бравувати, якщо вони чогось бояться. За фасадом урядової будівлі вже давно поширюється агонія. Чотири міністри заявили за зачиненими дверима про необхідність змінити політичний курс, низка депутатів від СИРІЗА в Європейському парламенті дистанціювалася днями від офіційної лінії партії. А у вівторок ввечері, 30 червня, греки вийшли на вулиці Афін під гаслом: "Ми хочемо Європи!". Це останній шанс на іншу й кращу Грецію, який нарешті походить від самих людей!