Дональд Трамп таки домігся свого. Побудованою практично цілковито на образах, нахабстві та невігластві передвиборною кампанією йому не лише вдалося розбудити найпримітивніші інстинкти розчарованого в політиках електорату, а й перемогти на виборах унаслідок такої стратегії. Ба, більше - Трамп не просто переміг, а й здобув перемогу зі значним відривом, та ще й з таким, на який ніхто й не сподівався.
Успіх Трампа - тріумф галасливого, почасти нелюдського вульгарного популізму. А ще його перемога - добрячий ляпас для істеблішменту, політичної еліти США та їхній представниці - Гілларі Клінтон. Клінтон була доречною суперницею, адже її не любили практично так само як і Дональда Трампа. Крім того, вона ж сама надавала йому достатньо підстав для нападів через скандал навколо її електронної поштової скриньки під час роботи в держдепартаменті США. Тож республіканець міг тривалий час атакувати її. Утім, лише непопулярністю Клінтон успіх Трампа не пояснити.
Трамп як інструмент незадоволення
Значно більше перемога Трампа стала вираженням глибокої відчутної підсвідомої невдоволеності, а може навіть і ненависті, що опанувала широкими верствами суспільства. Ненависть через статус-кво, глобалізацію та політичну систему в Вашингтоні. У багатьох опитуваннях чимало американців не раз заявляли, що їхні стандарти життя та перспективи на майбутнє погіршилися порівняно з тими, що мали їхні батьки.
Трамп став підходящим інструментом та таким собі клапаном, через який можна було реалізувати в політичному плані невдоволення насамперед з боку традиційного білошкірого робітничого класу. І тут як на те трапилась підходяща супротивниця - Гілларі Клінтон. Непроста перемога, яку вона здобула під час праймеріз серед демократів, випередивши доти маловідомого соціаліста зі штату Вермонт Берні Сандерса, стала сигналом-пересторогою. А тепер ми знаємо, що це було й недвозначною ознакою того, що станеться в майбутньому.
А ще, успіх Трампа - гучний ляпас для відомих ЗМІ, провідних експертних груп та соціологів. Адже навряд чи хтось з них міг рахуватися всерйоз з перемогою Трампа на виборах. Крім того, його перемога - плювок в обличчя для традиційних західних партнерів Сполучених Штатів, більшість з яких відверто виступали з підтримкою Клінтон та проти Трампа. Зате, радіти успіхові республіканця, мабуть, будуть у Кремлі, адже Трамп не раз вихваляв Володимира Путіна.
Під питанням глобальна роль США
Одразу після виборів складно передбачити, що саме означатиме перемога кандидата від Республіканської партії як для самих Сполучених Штатів, так і для світу. Єдине, що можна вже зараз стверджувати, так це те, що такий результат виборів ставить під питання статус-кво в США та дотеперішній світоустрій і роль США в ньому.
Утім, що саме це означатиме, ще й досі взагалі не ясно. Як зуміє президент Трамп, який, як ніхто раніше, нацькував одне на одного різні групи населення, об'єднати цю глибоко розколоту країну? Чи спробує він реалізувати свої передвиборні обіцянки щодо протекціонізму та ізоляціонізму? Як він насправді поставиться до провідної ролі США в Північноатлантичному альянсі, котрий називав під час своєї передвиборної кампанії застарілим? Як йому вдасться обійти торговельні угоди, які США уклали з багатьма країнами й щодо яких Трамп запевняв, що має намір провести повторні переговори щодо них? А як Трамп буде поводитися з мусульманами в усьому світі, для яких він, ще будучи кандидатом, вимагав запровадити заборону на в'їзд? Те саме стосується й латиноамериканців, яких Трамп постійно ображав під час передвиборної кампанії. Чи вийде Трамп з Паризької кліматичної угоди, про що він заявляв раніше? І як президент Трамп поведеться з ядерним арсеналом країни, адже, ще кандидатом він дивувався, чому США не можна використовувати свої атомні арсенали?
Нині на всі ці питання немає відповіді, тим паче немає й заспокійливої відповіді. З перемогою Трампа як США, так і світ вступають у нову незнану досі епоху. Зрозуміло одне, за президентства Трампа нам слід готуватися до неспокійних часів.