Народився Мартін Лютер 10 листопада 1483 року в містечку Айслебен, що сьогодні розташоване в федеральній землі Саксонія-Ангальт. Уже в ХVІІ столітті будинок, де він народився, став музеєм Мартіна Лютера. Тож тепер це - один з найдавніших історичних музеїв Німеччини. Приміщення на першому поверсі - точна копія історичної оселі родини Лютерів.

Поблизу будинку, де народився Мартін Лютер, стоїть будинок, де він помер - саме навпроти церкви святого Андрія. Тут зберіглася оригінальна кафедра для проповідей з часу Мартіна Лютера. Нині цей будинок - так само музей. Найважливіший експонат - покривало, яким 1546 року накрили труну з тілом Лютера. З 1996 року будинки, де Лютер народився і помер занесені до Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Свою кар'єру реформатора він розпочав у Ерфурті. Саме тут 1505 року молодий Лютер вступив до Августинського монастиря. Сьогодні експонати в цій будівлі з пишно оздобленою колонною залою та церковними вікнами ХІV століття повідують про історію культової споруди. Одну з келій реконструювали та обставили саме так, щоб показати, як тоді жив Мартін Лютер.

Ця замкова церква вважається церквою-матір'ю Реформації. Саме тут 1517 року Мартін Лютер прибив до дверей церкви текст зі своїми 95 тезами. У своїх тезах він різко критикував продаж індульгенцій Римо-католицькою церквою та вимагали повернутися до слова Божого. Сьогодні туристів з усього світу сюди приваблюють двері, до яких було прикріплено текст тез Мартіна Лютера, та могила самого реформатора.

Дім-музей Лютера у Віттенберзі вважається найбільшим музеєм історії Реформації. У музеї міститься й відома кімната Мартіна Лютера. Тут реформатор провадив розмови за столом зі студентами, друзями та мандрівниками. Відвідувачі музею можуть побачити чимало портретів Лютера та його весільний портрет з Катаріною фон Бора. Саме ця колишня монашка порядкувала в будинку Лютера.

"На цьому стою і не можу інакше". Саме так Лютер відмовився 1521 року зректися своїх поглядів на засіданні рейхстагу у Вормсі у присутності імператора Священної Римської імперії та представника Папи Римського. Тоді ж вийшов едикт про арешт Лютера. Про прихильників Лютера свідчить пам'ятник у Вормсі, де його оточують прибічники та натхненники Реформації.

Один з покровителів Лютера, саксонський курфюрст Фрідріх Мудрий, розіграв викрадення реформатора одразу після виходу едикту про арешт. Під іменем Юнкера Йорґа Лютер провів майже рік у замку Вартбург. У невеличкій кімнатці він лише за десять тижнів переклав Новий Заповіт на німецьку. Перші прочани завітали до замку Вартбург ще в ХVI столітті. Тепер щороку тут буває близько 350 тисяч відвідувачів.

Ця фортеця вважається однією з найбільших із усіх давніх фортифікаційних споруд Німеччини, що добре збереглися. 1530 року саксонський курфюрст Фрідріх Мудрий розмістив тут Мартіна Лютера. Шість місяців реформатор працював над перекладами Біблії, проповідями та трактатами. Капличка Лютера та кімнати, де він мешкав, упродовж століть приваблюють шанувальників Лютера.

Цей культовий об'єкт, розташований у замку Ґартенфельс - перша збудована з нуля євангелічна церква. Лютер сам освятив її 1544 року. У Торгау також розташований і меморіал дружини реформатора Катаріни фон Бора. 1522 року вона померла в цьому місті, її надгробок міститься в міській церкві святої Марії.

Після смерті Лютера 18 лютого 1546 року тіло реформатора під час найбільшої на той час похоронної процесії перенесли до Віттенберга. На шляху процесії опинилася й церква Богоматері в Халле. Тут же зберігається й посмертна маска-відбиток обличчя Лютера та відбитки його рук. Так само тут збереглася й кафедра, з якої реформатор виголошував свої промови та поширював своє вчення, що змінило світ.

Довга дорога - це значний стрес, особливо на німецьких автобанах, де загального обмеження швидкості не існує. Близько 40 придорожніх церков у Німеччині пропонують водіям сповільнити шалений темп та приділити якийсь час собі та своєму душевному спокою.

Стільки люду зупиняється щороку біля придорожньої церкви імені Святого Христофора неподалік від Баден-Бадена. Пірамідальний храм, збудований 1978 року, вабить багатьох імпозантною творчою естетикою, над якою попрацював митець Еміль Вахтер. Утім, сюди зазирають не лише мандрівники, а й місцева громада, для якої тут регулярно відбуваються служби.

…існували місця для роздумів і духовного заспокоєння подорожніх - хрести, розп'яття, каплички. Їх і сьогодні можна побачити на своєму шляху, як, наприклад, каплицю Вормедзед в Австрії.

…височіє в Екстері, між Білефельдом і Ганновером. Споруду звели в 1666 році, а як придорожню церкву почали використовувати з 1959-го. Євангелічна церква в Білефельді хотіла таким чином створити противагу першому католицькому придорожньому храму, який з'явився в баварському Адельсріді.

У придорожній церкві в Екстері постійно винаходять щось нове. Понад 500 років це був парафіяльний храм, понад 50 років - місце молитви для мандрівників. А віднедавна тут провадять спеціальні Служби Божі для поліцейських, пожежників та рятувальників - так звані "служби синіх ліхтарів".

Запрошення відвідати храм в Екстері обрамляє великими літерами світлий вівтар церкви. Щороку тут бувають понад 30 тисяч людей.

…розташована Бохумська придорожня церква. Спершу - парафіяльний храм, потім - місце для молитви стомлених водіїв. На відміну від багатьох інших придорожних храмів, фасад цієї споруди виконаний у стриманому стилі Баугауза. Церква миттю світлішає, коли промені сонця потрапляють усередину крізь барвисті шибки.

Саме таким здається храм у Меденбаху, що поблизу Франкфурта-на-Майні. Над внутрішнім простором круто здіймається дах, крізь який можна милуватися небом та зірками. Цю церкву звели коштом приватного спонсора.

Це швидше правило для придорожніх церков, аніж виняток. Наприклад, каплиця Еммауса між Штутгартом і Зінгеном - кубічна, засклена спереду будівля. 13-метровий хрест біля входу видно здалеку. Подвір'я навколо церкви окреслене стіною, що відмежовує храм від довколишнього галасу.

Так нетипово виглядає придорожня церква в Зігерланді, відкрита наприкінці травня цього року. Її, як і багато інших придорожніх храмів, збудували за пожертви вірян.