9 жовтня 1989 року - важливий день у німецькій, ба навіть європейській історії свободи. У той понеділок 70 тисяч людей вийшли на вулиці Лейпцига з протестом проти правлячої в НДР Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН). Виступаючи проти комуністичної влади, вони скандували гасло: "Народ - це ми". Масова демонстрація низів проти "тих, хто там на горі" - проти "шишок" з політбюро й Центрального комітету, які більше не уявляли, чого справді прагне народ: свободи. Свободи в житті, вільного суспільства, вільно подорожувати і що ще більш важливо - можливості вільно виїздити за кордон. Адже в той час, як одні щопонеділка в Лейпцигу, Галле або Айзенхюттенштадті брали участь у дедалі потужніших демонстраціях протесту проти надмірної державної опіки, десятки тисяч інших, засмучених державним склерозом і системою НДР, переважно нелегально полишали Східну Німеччину.

9 жовтня стало першою віхою на шляху Німеччини до свободи, на який вона вийшла 1989 року. Саме цього дня 70 тисяч громадян відкрито сказали "ні" НДР. Це був перший день мирного повстання, яке тривало наступні чотири тижні до 9 листопада 1989 року, коли впала Берлінська стіна, - чотири тижні, які визначили подальшу історію Німеччини та Європи. Це був день, коли ті самі німці, які, згідно з гострим, але влучним висловлюванням Леніна, штурмуючи вокзал, спочатку купують перонний квиток, стали в один ряд зі східноєвропейськими народами, а частково навіть випередили їх у їхній боротьбі з комунізмом, диктатурою однопартійної системи та претензіями Москви на панування. Те, що почалося в Польщі з появи незалежної профспілки "Солідарність" на початку 1980-х і духовно супроводжувалося польським Папою Іваном Павлом II, розгорілось у ці чотири тижні в Східній Німеччині, а також у Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщині. Народ піднявся й комуністична диктатура вибухнула.

За два дні до 9 жовтня НДР помпезно відсвяткувала своє 40-річчя, влаштувавши військовий парад. Але партійне й державне керівництво не сприймало сигнали часу, прагнення громадян до змін. Тоді йому кинули мирний виклик і врешті-решт його змели. 9 жовтня східні німці почали самі писати свою історію. Упродовж наступних чотирьох тижнів відбувались нові й нові мирні демонстрації та мітинги. Після цього було покладено край розділу Німеччини та Європи. 9 жовтня - початок німецької історії свободи, важливий рубіж на шляху до 9 листопада. Цим днем східні німці, жителі Лейпцига можуть пишатися. Адже саме цього дня народ втратив страх перед диктатурою.