Лишився лише точнісінько рік, і Великобританія за власним бажанням вийде з Європейського Союзу. Так само рівно один рік минув відтоді, як розпочалися переговори щодо Brexіt між британським урядом та Євросоюзом. Поки що - без конкретних результатів. Єдиним підсумком місяців орієнтації, чи то, можна сказати, хаосу, в британському уряді на сьогодні є те, що вдалося у дуже загальних рисах домовитися про перехідний період після виходу країни ЄС. Драма під назвою Brexіt, таким чином, дещо розтягується - до 2020 року, аби дати британцям можливість домовитися про те, чого вони зрештою хочуть досягти.

А чого ж вони хочуть досягти? Незрозуміло. Британська прем'єрка Тереза Мей та поборник Brexіt, глава МЗС Борис Джонсон розмитими словами говорять про великий шанс, які Сполучене Королівство, мовляв, здобуде, нарешті вирвавшись із європейських кайданів. Утім, у чому цей шанс полягатиме, не знає, судячи зі всього, навіть сама прем'єрка. Більшість представників бізнесових асоціацій, авторитетних експертів із юридичних питань та питань ЄС єдині в думці, що справи у Великобританії та Північної Ірландії після остаточного виходу з Євросоюзу вже точно не підуть краще. Усе буде по-іншому, але не краще.

Перехід куди?

Позаяк Великобританія не хоче лишатися ані частиною внутрішнього ринку ЄС, ані спільного митного союзу, їй лишається хіба що домагатися створення якомога більш всеосяжної зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Але про неї ще потрібно домовитися. За рік до Brexіt та майже три роки до завершення перехідного періоду не видно бодай яких ось ознак переваг, що їх могла б дати країні така угода порівняно з нинішньою ситуацією.

Поки що британський уряд не досяг жодної великої цілі, які ставили перед собою прибічники Brexіt: він не заощаджує гроші, адже внески країни до бюджету ЄС мають сплачуватися у тому ж обсязі, що й зараз, аж до кінця перехідного періоду. Він не має контролю притоком мігрантів із інших країн ЄС, який є називають шкідливим для держави, адже свобода пересування для громадян Євросоюзу діятиме до останнього дня перехідної фази. Не здобув він поки що і юридичної самостійності, адже до останнього в Великобританії застосовуватиметься право ЄС, а рішення Суду Євросоюзу матимуть вищу юридичну силу, ніж британські правові акти. Зрозумілим є лише те, що Великобританія за цей час втратить: будь-яке право голосу в Євросоюзі. Уже через рік на засіданнях міністрів у Раді ЄС не сидітиме жоден член британського уряду, а жоден євродепутат від Великобританії не зможе брати участь у голосуваннях Європарламенту.

Утім, так само нічого не виграє поки що і Європейський Союз, який до цього часу на диво єдиним фронтом успішно захищає свої інтереси. Вихід Великобританії послаблює ЄС як гравця на міжнародній арені, він пробиває велику фінансову діру в Брюсселі, а рух товарів і послуг між Євросоюзом та Британськими островами непотрібно ускладниться. ЄС намагається врегулювати негативні наслідки Brexіt та дає відчути їх на собі британцям. Руху назустріч один одному поки що не простежується. І так і має бути. 27 членам ЄС, що залишаються, потрібно міцно тримати свою фортецю, й вони тепер можуть не зважати на інтереси Сполученого Королівства - майбутньої третьої країни.

Зупинити Brexіt

Після цілого року взаємної жорсткої риторики, обидві сторони тепер виявляють політичну волю для того, щоби уникнути зайвого напруження на переговорах. Але й не більше. Досі ще не досягнуто жодних домовленостей, підкріплених юридичними зобов'язаннями - самі лише декларації про наміри, але жодного проекту угоди. Навіть про перехідний період ще відсутні конкретні домовленості, хоч і сподівання покладаються на те, що до кінця року угода при вихід Великобританії буде готова і погоджена. Але до цього обом сторонам ще далеко.

Найскладнішою зараз виглядає проблема зовнішнього кордону між Великобританією та членом ЄС Ірландією. Усі погоджуються з тим, що кордон між британською Північною Ірландією та Республікою Ірландія має залишатися прозорим. Кордон між Північною Ірландією та рештою Сполученого Королівства теж неможливо собі уявити. Так де ж тоді має пролягти новий зовнішній кордон Євросоюзу? Очікується, що британський уряд вже незабаром представить практичні пропозиції з цього приводу. Пора би вже. А от економічні наслідки Brexit досі до кінця неясні. Але ніхто зараз не береться прогнозувати, що саме станеться після Brexit.

Усе це нагадує якийсь безрозсудний політичний експеримент від якого, як і від усіх, пов'язаних із ним нісенітниць, варто було б узагалі відмовитись. Але результати референдуму, вочевидь, вважають важливішими. Хоча залишається ще час провести другий чесний референдум у світлі усіх неприємних наслідків Brexit. Але такий референдум ще більше розколов би Великобританію і навіть загрожував би розпадом держави. Але невже варто тепер ставати у позу страуса? Лишається ще один рік на те, щоби зупинити процес виходу Великобританії.

Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.