Брутальне вбивство депутатки британського парламенту від Лейбористської партії Джо Кокс стало новим критичним етапом затятої битви навколо Brexit. Навіть якщо зв'язок між смертю молодої депутатки та її участю в кампанії за збереження членства Великобританії в ЄС простежується слабко, однак постійний потік сповнених ненависті погроз на адресу прихильників членства в ЄС, підживлений кампанією за вихід країни із Союзу, схоже, під'юджує окремих неврівноважених осіб. Подібні гасла діють на таких людей як дозвіл на вбивство тих, хто стає об'єктом ненависті.

Вбивство депутатки стало ще одним шаром у складному плетиві з аргументів та емоцій, які затіняють собою те, про що, власне, йдеться. Вихід чи невихід Великобританії з ЄС стосується нас усіх. Brexit міг би надати поштовх націоналізму та авторитарному стилю врядування і таким чином підточити наш політичний фундамент. Він міг би стати найбільшою помилкою у новітній історії.

Отрута популізму

Такі лідери руху за вихід зі складу ЄС, як голова партії UKIP Найджел Фарадж, - це відповідь Великобританії правим популістам в інших європейських країнах. Фарадж для Сполученого Королівства це те, чим є для Франції лідерка "Національного фронту" Марін Ле Пен, тобто політиком, який шельмує систему та водночас використовує її, аби здобути ще більше влади. Та все значно складніше. До цього табору належать і такі безсоромні кар'єристи як Борис Джонсон, який вже націлився посісти прем'єрський пост безталанного Девіда Кемерона. Хоч цим він, імовірно, наразить на катастрофу свою консервативну партію. А ще є Майкл Гоув із антиєвропейського крила консерваторів, який розхвалює Brexit, як бойскаут свою наступну захоплюючу пригоду.

Об'єднує цих різноманітних союзників спільний меседж - стрибайте у невідоме, так ви потрапите у краще майбутнє. "Беріть контроль в свої руки" - це їхнє головне гасло. У такий спосіб вони поширюють ілюзію, яка особливо до душі тим, хто вважає себе однією з жертв глобалізації. Налаштувати таких людей проти Європейського Союзу - нескладно, адже вже десятиліттями вороже налаштована до європейської ідеї преса зображує Брюссель як уособлення всього злого.

Цей меседж вливає на виборців у депресивній в економічному сенсі півночі та в містах на узбережжі, які теж переживають не кращі часи. Той, хто втратив роботу та кого боляче зачепили соціальні зміни, думає, що зараз настав час чинити цьому опір.

Ідеться не про факти

Кампанія за вихід з Євросоюзу постійно спиралася на фальшиві статистичні дані та звичайнісіньку брехню. Майкл Гоув навіть збрехав про економічну історію своєї власної родини, тільки аби набрати очки проти Європи. Та це не має значення, адже у цій боротьбі йдеться не про факти, а про почуття. Люди воліють почути підтвердження своїх поглядів, не дослухаючись до поглядів інших. Це особливо унаочнюють телевізійні дебати, адже вони перетворилися на майданчики з обливання один одного політичним брудом.

Тож самими лише раціональними аргументами на користь ЄС можна мало чого досягти. Голова Банку Англії, високошановані академіки, європейські глави держав та урядів і впливові керівники концернів радили виборцям Великобританії залишитися в ЄС. Вони вмовляли британців й намагалися переконати їх. Але для кампанії за вихід з ЄС всі ці прихильники членства в ЄС разом узяті є членами саме тієї еліти, яка начебто прагне позбавити людей їхнього права самим вирішувати свою долю. За словами представників еліти, життя після Brexit стане важчим і більш непевним. Та, здається, усе це не має жодного значення в порівнянні з такою жаданою перспективою, бодай раз помститися ненависній системі.

Чи стануть британці жертвами шахраїв?

Жодні слова або вчинки зараз не можуть вплинути на перебіг подій. Дехто гадає, що, може, хоч смерть Джо Кокс ще раз змусить людей зупинитися й задуматися. Якщо виборці Великобританії все-таки проголосують за вихід з ЄС, це зачепить не лише їхнє власне майбутнє, але й долю всіх нас. Від заснування ЄС був передусім силою добра. Однак визнавати це стало вкрай не популярно.

Тож тепер лишається лише сподіватися. Сподіватися на те, що британські виборці у кабінці для голосування все-таки не зважаться на руйнівний крок. Це надія на те, що вроджений здоровий глузд британців зможе протистояти сліпучим обіцянкам сучасних ошуканців. Зараз ніхто не може оцінити ймовірних наслідків Brexit. Сподіваюся, що нам цього ніколи не доведеться дізнатися.