Більше трьох років тому юристи з Німеччини та всієї Європи на конференції з транспортного права підняли питання про компенсації родичам жертв катастроф на транспорті. Тодішній президент ФРН Крістіан Вульф висловився з цього приводу однозначно: врегулювання питання про компенсації тотожне внесенню "людського фактора у закон".

Експерти вимагають правового визначення, зокрема, пропонують назвати такі випадки компенсації немайнової шкоди родичам жертв "компенсацією за скорботу". Втім законодавчі жорна у Німеччині обертаються дуже повільно. Відтоді нічого не змінилося.

Європа без єдиних правил

В інших європейських країнах це питання давно вирішене. В Італії, у Франції, у Великій Британії та Австрії, наприклад, родичі жертв катастроф мають право на "компенсації за скорботу". Виплачують суми до 100 тисяч євро. Втім єдиних європейських правил немає. Саме у цій сфері юристи посилаються на розбіжності у традиціях та правових системах. Між тим що тісніша європейська інтеграція, то більше несправедливості виникає. У Франції, наприклад, подібні виплати призначають у ширших межах. Та чи скорбота німецьких родичів жертв катастроф менш тяжка, ніж скорбота французів чи іспанців?

Саме ці розбіжності і викликають у родичів жертв відчуття класової нерівності. Серед загиблих пасажирів лайнера авіакомпанії Germanwings були два громадянини США. За американськими законами, концерну Lufthansa доведеться розкошелитися. У США суди подекуди призначають неймовірні розміри компенсацій. Європі не варто наслідувати цей приклад. Але єдиний закон про відшкодування шкоди жертвам нещасних випадків чи їхнім родичам був би кроком уперед. У випадках загибелі людей ішлося б про "компенсацію за скорботу".

Такий закон допоміг би постраждалим сім'ям. Чіткі правила заразом позбавили б надмірних прибутків адвокатів, "лікарняних мисливців", як їх називають у США. У Німеччині зараз близько півдюжини адвокатських контор змагаються між собою за право представлять інтереси потерпілих. Гонорари, котрі вони отримують за додаткові судові процеси, пішли б на користь постраждалим.

Чи можна виміряти скорботу у євро чи доларах?

У всіх цих суперечках є і моральний аспект. Втрату близької людини не компенсувати жодними грошима. Втім, певні відшкодування можут полегшити життя родичів та близьких, хоча б на перший час позбавити їх фінансових клопотів. У них будуть гроші на оплату психологів, помічників, для переїзду чи тривалої відпустки, тобто для будь-яких заходів, котрі можуть полегшити страждання. "Компенсацію за скорботу" можна розглядати і як символ співчуття з боку суспільства чи винуватця трагедії за принципом: "Ми не можемо виправити те, що сталося, але ми можемо хоч трохи полегшити вам життя після трагедії".

До речі, головні противники такого закону - компанії, у котрих застраховані авіалінії та інші транспортні фірми. Але вони достатньо багато заробляють, а ризик компенсацій закладений у вартість страхових полісів. А ось постраждалим єдиний закон допоміг би позбавитися відчуття несправедливості. Наприклад, багато родичів жертв катастрофи літака Germanwings сприймають компенсації, запропоновані концерном Lufthansa (Germanwings її дочірнє підприємство), як образу. Хоча, звісно, смерть сина, доньки чи чоловіка грошима не відшкодуєш.