Перед прийдешніми загальними виборами у квітні парламенту Ісландії залишилася ще одна невиконана, але важлива місія: ухвалення конституції. Те, що проект ухвалять - ще не факт. Депутат Біргітта Йонсдоттір побоюється того, що поданий на розгляд варіант заблокують. Між тим, на розгляд парламенту надійде досить незвичний документ. До його написання міг долучитися кожний громадянин. По-суті це перша спроба у міжнародній практиці написати Основний закон на основі чернетки громадських пропозицій. Поштовх дала економічна криза, яка поставила віддалену Ісландію на межу дефолту п'ять років тому.

Йонсдоттір належить до ісландської опозиції. Її знають, насамперед, як активіста "Wikileaks" – платформи з викриття не завжди прозорих політичних рішень. На переконання депутатки, після кризи ісландці втратили довіру до політиків. Але врешті-решт розпач та демонстрації поступилися місцем бажанню громадян самим впливати на політичне життя країни. Звідси і виросла ідея громадянського написання Основного закону.

Приклад Данії

Старою конституцією ісландці були вже давно незадоволені. Коли країна 1944-го року отримала незалежність її конституція майже як дві краплі води віддзеркалювала данську. Тоді навіть жартували, що єдина різниця між ними у відсутності в ісландській згадок про монарха. Розмови про переписування конституції точилися давно, але лише 2009-го року ініціатива отримала обриси серйозності. За підтримки тодішнього уряду тисяча пересічних громадян, чоловіків і жінок, молодих та літніх, з різних регіонів та прошарків населення, були запрошені взяти участь у розробці чернетки нової конституції. "Нашим завданням було сформулювати те, хто ми є і чого прагнемо", - пояснює викладач факультету міжнародних відносин в університеті Ісландії Сілья Омарсдоттір. Вона теж брала участь у розробці і пригадує основні теми роботи: використання природних ресурсів, охорона здоров'я тощо. "Відповідальність, рівність, демократія, чесність, повага, права людини, справедливість та свобода - це наші основоположні цінності", - каже вона.

25 з 500 відібраних добровольців, у тому числі і Омарсдоттір, змогли безпосередньо долучитися до написання текстів та формулювань. Члени конституційної ради регулярно обговорювали різноманітні теми, а відтак представляли чернетку громадському обговоренню через інтернет. Критику та зауваження від громадскості брали до уваги і, у разі необхідності, змінювали їх, зважаючи на консенсус усіх 25-х членів ради. Загалом тоді надійшло близько трьох тисяч відгуків і пропозицій. Ще стільки ж надійшло з закордону.

Усе в руках політиків

Остаточний варіант чернетки був готовим вже за чотири місяці і надійшов до парламенту у липні 2011-го. На рекомендаційному референдумі у жовтні 2012-го дві третини виборців підтримали документ. Але й тривали дискусії. Передусім стосовно того, як розпоряджатися природними ресурсами. Проект конституції пропонує залишити за державою те, що ще не було приватизовано. Це може мати наслідки для кількох галузей економіки країни, насамперед, риболовецької.

Закордонні оглядачі спостерігали за цілим процесом з неприхованою цікавістю. Так, експерт з конституційного права в університеті Лейпцига Кристоф Дегенгарт каже, що вражений ісландським прикладом. "З точки зору змісту, це дуже актуальна, сучасна конституція, яка уникає зайвої "лірики" та акцентування на політичних і національних темах. Все це там сформульовано з тверезою стриманістю", - оцінює він та особливо відзначає наголошення на народній демократії та важливій ролі всенародних референдумів, прописаних у проекті.

Криза та пошук національної ідентичності дуже сильно вплинули на ісландське суспільство, зауважує речник німецької асоціації "Більше демократії" Ральф-Уве Бек. Його організація входить до мережі Democracy International. Сам Бек пильно стежив за конституційним процесом в Ісландії і вважає, що тамтешнє суспільство пішло правильним шляхом. "Неправильним було б інше: якщо б уряд насаджував конституцію народові. Правильно лише тоді, коли це відбувається навпаки", - каже він.

Час спливає

На його думку залучення 25 авторів від народу, відкритих до зауважень та критики, убезпечило весь процес від впливу політиків та втручання вузькопартійних інтересів. Але саме це і може заблокувати ухвалення документу. Деякі парламентарії воліли б самі працювати над цим документом, вносячи туди свої правки.

Процес ухвалення буде непростим: проект має затвердити чинний та майбутній склад парламенту, що розпочне працювати після загальних виборів у квітні. Час поволі спливає, а партії, представлені в ісландському парламенті, досі так і не змогли дійти домовленостей щодо призначення дати першого голосування.