Пане Вокер, як Ви оцінюєте ситуацію із забороною на ведення діяльності в так званій "ЛНР"?

Ми намагаємося виправити ситуацію. Обурення - не найкорисніший інструмент для доправлення гуманітарної допомоги тим, хто її потребує. Тому ми продовжуємо переговори. Хочу наголосити, що поточна блокада ООН та інших неурядових організацій стосується Луганська, але не Донецька.

Загалом сепаратисти запровадили блокаду на доставку вантажів в обох частинах непідконтрольних урядові територій ще з кінця липня. Нам не дозволяли доправлення гуманітарної допомоги за винятком одного конвою з 13 вантажівок, які везли здебільшого мобільні укриття. Цьому конвою дозволили в'їзд у Горлівку, яка дуже постраждала від обстрілів. Ми дуже занепокоєні тим, що не можемо доставляти гумдопомогу, як і тим, що нас попрохали залишити Луганськ. Але ми продовжуємо з ними говорити з надією та очікуванням того, що вдасться домовитися про допуск гуманітарної допомоги від ООН та інших НУО. Вона призначена для людей, які її критично потребують.

Скільки людей сьогодні залежать від такої допомоги?

За нашими оцінками, це близько чотирьох мільйонів. З них два мільйони - мешканці непідконтрольних урядові територій. Ще мільйон - ті, хто живуть на лінії розмежування та ще мільйон жителів на територіях, які контролює уряд - туди, як раз, ми можемо доставляти допомогу. Загалом це чотири мільйони людей, яким критично потрібні продукти харчування, укриття, а також медикаменти. Ситуація ставатиме ще критичнішою із наближенням зими.

Проросійські сепаратисти в Луганську пояснюють заборону на діяльність для ООН тим, що Ви не подали документи на акредитацію. Це як?

Всюди, де працює ООН, організація зареєстрована. Ми подаємо усі необхідні документи. Тим більше, за умов, коли точиться конфлікт та існує загроза працівникам гуманітарних місій. Ми це зробили. Але у відповідь отримали відмову. Більше інформації ми не маємо, але продовжуємо говорити з ними. Є певні ознаки, що нам вдасться домовитися в Луганську. Там нам сказали, що не приймають наші документи, але в Донецьку нам поки що не говорили нічого. Відповіді ще немає. Ми ж продовжуємо наголошувати, що йдеться про критичні потреби людей.

У нас є механізм доставки гуманітарної допомоги. І якщо цей механізм буде зірваним - оскільки все це вже затягнулося, - тоді партію гуманітарного вантажу доведеться перенаправити. І якщо це станеться, в мене піде ще багато часу на відновлення діяльності всього механізму. У нас простоює 16 тисяч тонн допомоги в очікуванні доставки на непідконтрольні урядові території. Якщо ж буде неможливо її доставити - це вплине на наші можливості здійснювати такі доставки наступними місяцями. І тоді цю допомогу буде перенаправлено деінде ще.

Якої допомоги найбільше потребують мешканці Донбасу?

Дуже важко виміряти рівень залежності від гуманітарної допомоги. Можу точно сказати про наявність загального критичного дефіциту. У нас є докази проведення операцій без анестезії, точні свідчення про відсутність вакцин, звичайних ліків. В аптеках або порожньо, або ж ліків недостатньо. Ціни на продукти надзвичайно високі, це не по кишені багатьом громадянам. На лінії розмежування - масові руйнування будинків, доріг та цивільної інфраструктури. Це означає, що з наближенням зими є загроза настання критичного дефіциту, що може становити загрозу для життя.

Чи має ООН "запасний план" і як Ви оцінюєте шанси домовитися?

Я залишаюсь оптимістом. Прийдешня Генасамблея ООН є слушною можливістю для генсека ООН та його заступників з гуманітарних питань Стівена О'Браєна та політичних питань Джеффрі Фелтмана провести переговори з лідерами усіх держав-членів, які мають вплив на ситуацію в регіоні з тим, щоби уможливити доставку гумдопомоги. Ми мусимо працювати на двох фронтах: створення законодавчої бази для діяльності гуманітарних організацій, але ще важливіше - отримання дозволу для того, щоб наші конвої могли б зрушити з місця.

Чи не дивує Вас такий збіг у часі - вигнання ООН з Луганська напередодні відкриття Генасамблеї?

Я в цьому сенсі не цинік. Я б навіть сказав, що проведення Генасамблеї дозволить "нормандській четвірці" та іншим зацікавленим урядам обговорити реалії гуманітарної кризи в Україні і дійти розумних висновків. Адже немає раціональних причин для недопущення гуманітарних організацій до роботи, яку вони чудово виконують по всьому світу.