Проєкт закону "Про амністію ув'язнених щодо запобігання поширенню COVID-19" уряд зареєстрував у Верховні Рад ще наприкінці квітня. Його розробило міністерство юстиції, яке керує більшістю місць відбування покарання в країні. Головна мета ініціативи - зменшити кількість ув'язнених у таких місцях, аби запобігти виникненню потенційних осередків нового коронавірусу.

Звільнення умовне та безумовне

Для цього автори пропонують звільнити близько трьох тисяч осіб, тоді як всього в колоніях та місцях обмеження волі перебувають близько 33 тисяч  ув'язнених. Ще близько 20 тисяч осіб утримуються під вартою в слідчих ізоляторах.

У пояснювальній записці автори ініціативи стверджують, що амністії в першу чергу підлягають соціально незахищені та вразливі категорії ув'язнених, засуджені за нетяжкі злочини, а саме, кого позбавили волі не більше, ніж на п'ять років. До соціально незахищених та вразливих категорій відносять неповнолітніх, вагітних жінок, засуджених пенсійного віку, людей з інвалідністю, хворих на туберкульоз, СНІД або онкологічними захворюваннями, а також громадян, які мають неповнолітніх дітей або батьків старше 70 років. За оцінками самого мін'юсту, загалом ідеться лише про 88 осіб.

Найбільша група, на звільнені якої наполягає міністерство, - засуджені за ненасильницькі злочини, які вже відбули чверть терміну покарання. Загалом під цей пункт амністії може потрапити близько 1880 осіб. На свободу також можуть вийти майже 640 осіб, яким залишилося сидіти менше одного року не залежно від тяжкості злочину.

Окрім безпосередньої амністії, мін'юст пропонує парламенту на час карантину скоротити мінімальний термін відбутого покарання необхідний для умовно-достроково звільнення (УДЗ). Наприклад, засуджені за нетяжкі злочини, тобто на термін до п'яти років, зможуть претендувати на звільнення, відсидівши лише третину терміну. Скільки саме в'язнів вийде на волю в разі ухвалення цієї ініціативи в мін'юсті не оцінюють.

Звільнення в усьому світі

Обидва запропоновані українським міністерством юстиції методи зменшення кількості ув'язнених в колоніях і тюрмах ще на початку квітня рекомендувала Рада Європи, закликаючи місцеві уряди вберегти засуджених громадян від коронавірусної інфекції. Рекомендації щодо розвантаження місць несвободи на час пандемії раніше надавали і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), і Управління верховного комісара з прав людини (УВКПЛ).

"Умови тримання в тюрмах в Україні та й у більшості країн світу не витримують мінімальних рекомендацій медиків щодо соціальної дистанції, - пояснює Євген Нєцвєтаєв, виконавчий директор Українського інституту з прав людини, який в 2017-2018 роках відповідав за моніторинг місць несвободи в офісі омбудсмена. - Тіснява, задуха, ослаблений імунітет спричинять миттєве зараження усіх в'язнів, щойно вірус потрапить всередину закладу".

Нєцвєтаєв та інші правозахисники з України, Росії, Італії, Іспанії та Франції ще в березні поширили спільне звернення із закликом міжнародних організацій та національних урядів до амністії. З того часу чимало країн пішли на подібні кроки. Так, французький міністр юстиції Ніколь Белубе у квітні пообіцяв випустити з в'язниць 10 тисяч громадян або 14 відсотків від загальної кількості, а речник мінюсту Ірану Голам Хосейн Ісмалі ще в березні анонсував звільнення 85 тисяч в'язнів (35 відсотків) в тому числі політичних, щоправда тимчасово.

Право на гуманність

Ще два місяці тому департамент мін'юсту з питань виконання кримінальних покарань ввів у колоніях особливий режим, щоб запобігти потраплянню коронавірусу всередину системи. Для цього максимально обмежили відвідування ув'язнених будь-ким за винятком адвокатів, конвоювання їх у суд або на слідчі експерименти й навіть переміщення всередині установ. В департаменті вважають ці заходи дієвими - станом на 8 травня в колоніях та СІЗО виявили лише 16 випадків захворювання COVID-19, з них тільки троє - в ув'язнених.

Водночас у мін'юсті констатують, що пенітенціарна система просто не має власних тестів для виявлення коронавірусу. Тож, на думку керівника благодійної організації допомоги засудженим FREE ZONE Олексія Загребельного, випадки COVID-19 можуть фіксуватися як звичайні гострі респіраторні захворювання. "Тільки за рік, порівнявши статистику ГРВІ та смертності від неї в тюрмах, ми зможемо дізнатися, наскільки ефективною виявилась ізоляція", - говорить він.

Олексій Нєцвєтаєв вважає, що амністія трьох тисяч засуджених навряд чи зможе зняти всі ризики поширення інфекції в місцях несвободи, адже фактично розвантажить колонії та СІЗО  лише на п'ять відсотків. "Проте це буде проявом гуманності до цих громадян", - говорить він, нагадуючи, що Верховна Рада має право на амністію щороку, проте в останнє користувались ним ще в 2016-му.

На свободу до безробіття

Втім, у парламенті до ідеї нової амністії ставляться скептично. Так, на думку Андрія Осадчука ("Голос"), першого заступника голови комітету з правоохоронної діяльності, від якого залежить проходження ініціативи до сесійної зали, законопроєкти потребують доопрацювання. "Є багато запитань щодо конкретного механізму застосування амністії, критеріїв звільнення чи статей, які під нього підпадають, - зазначає депутат у розмові з DW. - Наприклад, чим може наявність неповнолітніх дітей чи літніх батьків само по собі бути підставою для звільнення злочинця?"

У голови комітету Дениса Монастирського ("Слуга Народу") до урядової ініціативи ще більш фундаментальні претензії. "Якщо звільнити цих людей зараз, то вони вийдуть на волю в умовах економічної кризи, жорсткого безробіття. Що буде як вони не знайдуть роботу? Чи не збільшимо ми таким чином рівень злочинності?", - непокоїться він.

На законопроєкти про амністію та умовно-дострокове звільнення вже понад два тижні чекають на розгляд у комітеті з правоохоронної діяльності - минулої п'ятниці їх знову не включили до порядку денного засідання. "На позачергові сесії Ради вони точно не потраплять, - каже Монастирський. - А далі парламент увійде в плановий режим роботи, в депутатів накопичилось чимало більш термінових законопроектів. До того ж, якщо знімуть карантин, то багато положень просто втратить актуальність".

Опитані DW правозахисники розчаровані позицією депутатів, та вважають, що мін'юст зволікав із підготовкою амністії та не доклав достатньо зусиль для її просування. "Шкода, що депутати згадують про нашу недолугу систему соціальної адаптації звільнених, тільки коли шукають привід відмовити в амністії, а не коли голосують за бюджет", - зазначив, зокрема, Олексій Загребельний.