Сонячний весняний день у Бонні. Набережна Рейну заповнена людьми: батьки прогулюються з дитячими візочками, діти і дорослі катаються на роликах, поряд мчать велосипедисти. Люди загалом зважають на припис тримати дистанцію у півтора-два метри в умовах карантину. Однак подекуди на променаді так людно, що цю дистанцію просто неможливо тримати.

Така картина у гарну погоду спостерігається у багатьох містах Німеччини: парки і сквери заповнені людьми, які хочуть подихати свіжим повітрям і насолодитися весняним сонцем. Мало що вказує на карантин і небезпечну пандемію. Оскільки басейни чи фітнес-студії зачинені, багато людей виходить бігати на вулиці. Адже спорт - це здоров’я! Чи може нині це не завжди так?

Чи можна займатися спортом на вулиці?

Усе залежить від того, де перебуваєш. В Італії, Іспанії, Індії та Ізраїлі діють жорсткі обмеження у пересуванні, якими зазвичай заборонений і спорт під відкритим небом. Іспанська поліція зупиняє і штрафує велосипедистів і бігунів. Деякі країни або регіони дозволяють жителям індивідуальні заняття спортом на свіжому повітрі, але лише у населеному пункті, в якому вони проживають. Одного бельгійського велосипедиста це змусило проявити винахідливість: він здійснив 200-кілометровий велотур, об’їхавши буквально кожен закуток свого міста.

Франція і Великобританія мають схожі приписи, які, утім, доволі розмиті: британцям дозволено займатися спортом раз на день, причому треба бути поблизу своєї домівки. Так само неподалік власного помешкання можна займатися спортом і у Франції. В Україні заняття спортом на відкритому повітрі не заборонені. Однак з шостого березня перебувати у громадських місцях можна лише у масці, що ускладнює заняття спортом.

Натомість в інших країнах, таких як Швейцарія, Нідерланди і Німеччина спорт і індивідуальному порядку чітко дозволений і вважається складовою профілактики для зміцнення здоров’я. У Німеччині разом можуть займатися не більше двох спортсменів, які мають дотримуватися дистанції. Груповий спорт у багатьох країнах світу заборонений.

Чи не варто взагалі відмовитися від спорту?

Ні. Спорт і регулярний рух важливі для нашого здоров’я та імунної системи, яка в такі часи має бути особливо напоготові. Адже люди з міцним імунітетом у випадку зараження коронавірусом мають значно вищі шанси на м’яке протікання хвороби Covid-19. Саме про це й ідеться: спорт може допомогти побороти коронавірус. Всесвітня організація охорони здоров’я загалом рекомендує займатися спортом на витривалість 150 , а краще 300 хвилин на тиждень. Окремих рекомендацій на час пандемії організація не оприлюднювала. Спорт необхідний для профілактики сердечно-судинних захворювань, діабету, високого тиску, раку або депресії.

"Спорт важливий для здоров’я, у тому числі зараз", - сказав професор Шмідт-Ханазіт (Jonas Schmidt-Chanasit) у розмові з DW. Вірусолог з Інституту тропічної медицини імені Бернгарда Нохта у Гамбургу застерігає, що люди, які сидять вдома без руху, опиняються у стресових ситуаціях, "які можуть призвести до інфаркту або інсульту". Його колега Крістіан Дростен (Christian Drosten) з берлінської клініки "Шаріте" у своєму подкасті від телерадіокомпанії NDR вказав на психологічне значення руху: "Важливо, щоб у людей була можливість займатися спортом. Багатьом людям це забезпечує психічну стабільність, коли вони двічі-тричі на тиждень зав’язують шнурки своїх бігових кросівок і бігають півгодини або годину".

Але чи не ризикований спорт на відкритому повітрі?

Той факт, що чимало країн забороняють спорт на відкритому повітрі підштовхує до висновку, що це може бути ризикованим. Дійсно, заняття спортом часто пов’язані із соціальними контактами, яких за нинішніх обставин треба будь-що уникати. Крім того, під час фізичних навантажень людина глибше вдихає і більш інтенсивно видихає, аби забезпечити свої м’язи необхідним киснем. То чи становить велосипедист чи бігун, який проноситься повз вас на вулиці, підвищений ризик? У більшості випадків - ні.

"Для того, хто сам бігає або прогулюється парком, немає небезпеки", - каже Шмідт-Ханазіт. Небезпека, за його словами, з’являється лише у той момент, коли виникає скупчення людей, які на довший час опиняються поряд. Пробігання одних людей повз інших небезпеки не становить, якщо при цьому зберігається дистанція, каже вірусолог з Гамбурга. Крім того, зазначає він, важливо не торкатися нічого, чого торгаються багато інших людей. Це стосується, наприклад, турніків і тренажерів у парках.

Чи варто носити маску під час спорту?

Хто вже хоч раз пробував, той знає: бігати у масці - це майже те саме, що бігати і намагатися затримувати дихання. Коли потребуєш багато кисню і пітнієш, тоді маска абсолютно ні до чого. Але чи потрібен взагалі такий захист під час бігу на відкритому повітрі? "Ні", - каже вірусолог Шмідт-Ханазіт. "Це було би абсолютним перебільшенням. У парках у повітрі не висять вірусні хмари", - каже фахівець. За його словами, якщо уникаєш скупчення людей, маска під час занять спортом на свіжому повітрі не потрібна. Інша річ, звісно, якщо носіння маски запровадили як обов’язок, як це сталося в Україні. До таких заходів вдалися вже чимало країн - від Словаччини до В’єтнаму.

У Німеччині, наприклад, можна побігати у парку рано-вранці, коли там ще немає людей. В Україні же, де діє заборона на перебування у громадських місцях без маски, для спорту залишається фактично лише власна оселя або ліс, якщо такий є десь неподалік. Вдома можна займатися фітнесом, наприклад, за допомогою фітнес-курсів на YouTube.

Саме спорт вдома є найбільш реалістичним варіантом для мешканців великих міст. Адже навіть у Німеччині, де індивідуальні заняття спортом без маски не заборонені, у парках чи на набережних у гарну погоду надто багато людей, щоб абсолютно безпечно займатись спортом чи навіть гуляти. Адже постійно зберігати потрібну дистанцію практично неможливо. "В інтересах тих, у кого слабше здоров’я, нам варто змиритися з діючими приписами. Ніхто одразу не захворіє від того, що він протягом чотирьох тижнів бігатиме дещо рідше", - зазначила у розмові з DW очільниця комітету Бундестагу з питань спорту Даґмар Фрайтаг (Dagmar Freitag). Вона наголошує, що за нинішніх обставин треба думати не лише про свою власну безпеку, але й про безпеку інших людей.