"Десятки років були мільярдні збитки, мільярди недоплачених зарплат і пенсій. А скільки було куплено яхт, будинків, літаків? Це рішення дозволить вирішити проблему", - сказав у середу, 9 листопада прем’єр-міністр Володимир Гройсман, представляючи на засіданні Кабінету міністрів пакет рішень, які регламентують процедуру корпоратизації державних компаній. Йдеться про призначення незалежних наглядових рад, порядок конкурсного відбору голів державних компаній та оптимізацію управлінської структури.

За словами заступниці міністра економічного розвитку та торгівлі Юлії Ковалів, нова система корпоративного управління державними підприємствами зрівняє їх із конкурентами на ринку, зробить їх прозорішими, покращить їхні фінансові результати, збільшивши надходження в держбюджет, та покращить якість послуг для населення. DW вирішила з’ясувати, чи дійсно корпоратизація може вирішити проблему неефективності державних підприємств, та як проходитиме цей процес.

Повільна імплементація

Справжньою реформою рішення Кабміну називати не можна, адже йдеться про імплементацію вже чинного законодавства, розповідає в розмові із DW Павло Кухта, заступник голови Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні, яку очолюють колишній віце-прем'єр Словаччини Іван Міклош та колишній віце-прем'єр Польщі Лєшек Бальцерович. Водночас Кухта визнає важливість цих заходів і сподівається, що їхнє ухвалення стане "першою ластівкою", що дозволить прискорити виконання реформ і в інших сферах.

Закон 1405 був ухвалений ще у червні поточного року, каже директор з досліджень Центру економічної стратегії і член Стратегічної групи радників, що опікується питанням корпоратизації державних підприємств, Андрій Бойцун. Але для його втілення у життя необхідно було затвердити певні процедури на рівні Кабінету міністрів. "Наприклад, у законі написано, що наглядова рада створюється у порядку, визначеному Кабінетом міністрів, і це означає, що Кабінет міністрів повинен був ухвалити такий порядок, - зазначає експерт. - І це нарешті сталося".

До лютого будуть перші наглядові ради

Тепер, за його словами, у кожного органу управління, у підпорядкуванні якого знаходяться держпідприємства, є умовна "методичка", за якою можна створити наглядові ради та робити інші зміни відповідно до ухваленого майже півроку тому закону. Без цієї "методички" все це було неможливим. Ухвалені Кабміном критерії корпоратизації роблять її необхідною лише для 46 найбільших державних підприємств. Та саме ці майже півсотні компаній сконцентрували в собі 94 відсотки державних активів, наполягає Ковалів. Решта має можливість піти шляхом підвищення своєї ефективності, але не зобов’язані це зробити.

Але Бойцун попереджає: розраховувати на швидкі зміни навіть для тих компаній, що зобов’язані пройти реструктуризацію, не варто. Усі кандидати на посади в наглядових радах будуть проходити через один номінаційний комітет, якому буде потрібен час, аби розглянути претендентів. Не сприяє швидкості процедури і відсутність формальних санкцій за невиконання вимог закону та приписів Кабміну. Тому, за словами Бойцуна, варто розраховувати на те, що до лютого місяця будуть створені наглядові ради для п’яти найбільших державних підприємств. Він прогнозує, що у цій п’ятірці обов’язково будуть "Укрзалізниця" та "Укрпошта", інші - поки що обговорюються. "Для решти підприємств процес відбуватиметься вже з урахуванням досвіду трансформації перших п’яти", - каже Бойцун.

Корпоратизація vs. приватизація

Усі опитані DW експерти назвали корпоратизацію державних підприємств, у разі її належного виконання, рухом у вірному напрямі. Економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь впевнений, що покращення контролю над компаніями є необхідним. "Створення незалежних наглядових рад, які не будуть напряму підзвітні Кабінету міністрів і відповідно не можуть бути включені в загальний ланцюг, який може бути потенційно корупційним, - це є позитивний крок", - каже експерт.

Втім, наголошує Андрій Бойцун, корпоратизація виправдана лише у випадку, коли державне підприємство не можна продати, бо воно виконує не лише комерційну, але й соціальну функцію. "Наприклад, "Укрпошта" має доставляти листи усім, навіть у віддалені села, хоча це може бути комерційно невигідним, - каже Бойцун. - Але для держави ця функція може бути важливою". На думку експерта, таких підприємств має бути не більше 50-60, як у скандинавських країнах, а не тисячі, як в Україні. Тому радник вважає, що головною задачею сьогодні насправді є приватизація.

Жолудь також вважає приватизацію найкращим виходом для більшості державних підприємств. "У випадку їх приватизації ми не лише не несемо збитків, якщо компанії збиткові, але й не маємо витрачати гроші на контроль за тим, чи не роздувають компанії свої видатки, аби передавати через фірми-посередники державні кошти в чиїсь кишені".

"Позбутись корупційних годівничок"

Тому Бойцун вважає, що буде добре, якщо великі державні підприємства стануть ефективнішими і більш прибутковими, але це може створити ілюзію того, що і решту не треба приватизувати, або приватизувати за набагато більші гроші, ніж зараз можуть запропонувати на ринку. Та це, на його думку, хибний висновок, яким можуть скористатися політики-популісти. "Наша задача - не продати дорожче, а позбутись корупційних годівничок, якими є державні підприємства", - каже експерт.

Із тим, що приватизація в Україні йде незадовільними темпами, погоджується й інвестиційний банкір компанії Dragon Capital Сергій Фурса. За його словами, "Кріворіжсталь" є останнім великим об’єктом, приватизація якого відбулася "чисто". А в минулі два роки процес взагалі зупинився, каже експерт. Водночас він впевнений, що корпоратизація навряд чи стане завадою для приватизації. "Одне іншому не заважає - це різні групи підприємств, - каже Фурса. -  Корпоратизацією можна спробувати врятувати ситуацію в тих компаніях, приватизувати які точно не збираються - як "Укрзалізниця" та державні банки".