Ракета Falcon Heavy компанії Ілона Маска SpaceX - найпотужніший з існуючих космічних апаратів, здатний вивести на навколоземну орбіту до 63 тонн вантажу, а на орбіту Марса - до 16 тонн. У Falcon Heavy - три розгінні блоки від Falcon 9: всі вони технічно здатні повернутися на Землю. Запуск такої ракети коштує від 80 до 120 млн доларів, залежно від маси вантажу.

Перший старт Falcon Heavy - 6 лютого 2018 року - відклали на кілька годин. Процес запуску з легендарної платформи LC 39-A, з якої в 1969 році відправився на Місяць "Apollo-11", транслювали наживо. Два розгінних блоки Falcon Heavy вдалося успішно посадити. Центральний же прискорювач розбився під час посадки на платформу в океані.

Щоб не ризикувати корисним вантажем, на борт супер-ракети помістили особистий автомобіль Ілона Маска - вишневу Tesla Roadster. Її, за словами Маска, спеціально підготували до польоту й протестували в космічних умовах. В українському сегменті соцмереж про цей запуск жартують: Ілон Маск офіційно відправив Tesla в космос раніше, ніж в Україну.

За кермо Tesla Roadster інженери SpaceX посадили манекен: Starman в ефектному білому скафандрі "слухатиме" в польоті композиції Девіда Боуї - Life on Mars і Space Oddity.

Tesla із Starman - не єдиний "спецефект" запуску Falcon Heavy: під час трансляції стало відомо, що до автомобіля поклали книгу Дугласа Адамса "Путівник по Галактиці для космотуристів", табличку "Don't panic!" ("Не панікуй"), рушника, пристрій Arch, а також кілька романів Айзека Азімова. Зробили це, за словами Маска, щоби зберегти людські знання на випадок міжпланетних подорожей.

Наразі SpaceX - серед найуспішніших космічних компаній світу. За словами експертів, вдале тестування Falcon Heavy дозволить суттєво знизити вартість польотів і виводити на орбіту значно важчі супутники. Водночас, обіцяних раніше пілотоних запусків Falcon Heavy - не буде.

У вересні 2017 Маск презентував нову розробку SpaceX, яка має використовуватися вже не як космічна вантажівка, а засіб для подорожей на Місяць та Марс - Big Falcon Rocket (BFR), яку під час її презентації Ілон Маск жартома розшифрував як "Big Fucking Rocket". Поки що інженери SpaceX виготовили лише паливний бак до цього апарата, хоча відправити людину на Марс Маск пообіцяв уже в 2024 році.

Задум-концепт Ілона Маска називається Hyperloop. Засновнику ракетно-космічної фірми SpaceX та компанії-виробника електрокарів Tesla кортить з'єднати системою "трубопотягів" Сан-Франциско та Кремнієву долину з Центральною долиною в Каліфорнії та урбанізованою агломерацією навколо Лос-Анджелеса.

Головною "родзинкою" задуму Hyperloop є атмосферний тиск у трубах, якими мчить потяг. Там він має бути суттєво нижчим, ніж ззовні. Цілковитого вакууму в велетенській залізничній системі досягнути просто неможливо з інженерно-технічної точки зору. Але звичайні повітряні помпи можуть, принаймні, настільки розріджувати повітря, щоб його опір під час руху поїзда істотно зменшився.

Не виключений і тунель під водою. Це значно спрощувало б видачу необхідних дозволів, ніж під час прокладання труб на землі. Та поки що проект навіть не дійшов до початкового етапу, а перебуває на експериментальній стадії. У січні 2016 фірма Hyperloop Technologies розпочала експлуатацію дослідно-випробувального майданчика поблизу Лас-Вегаса. Спочатку експериментуватимуть з невеликими моделями.

Вузенькі потяги Hyperloop мають висіти на повітряній подушці, яку вони створюватимуть самі ж завдяки високій швидкості руху. Потяги при цьому розвиватимуть швидкості понад 1200 кілометрів на годину. Але є й чимало застережень щодо перевезень пасажирів за таких умов. Адже досі незрозуміло, як пасажири перенесуть такі навантаження. А як надавати першу допомогу в дорозі, якщо вона комусь знадобиться?

Ідея вакуумних трубних тунелів не зовсім нова. У Швейцарії вже певний час задумують створення SwissMetro - системи тунелів, що мала б поєднати найважливіші міста країни. Тут потяги теж пересуватимуться без контакту з поверхнею. Однак не завдяки повітряній подушці, а завдяки електромагнітному полю під ними. Там швидкими, як Hyperloop, вони не будуть - "лише" 500 кілометрів на годину.

Щось подібне вже зараз можуть відчувати на собі пасажири-учасники випробувань японського надшвидкісного потяга Maglev. Чим вища швидкість, тим стабільніше їде потяг. Утім, пережити це особисто поки що можуть лише обрані. За проектом, перша лінія надшвидкісного потяга сполучить Токіо з містом Нагоя у 2027 році. Швидкість поїздів на цьому маршруті має сягати 500 кілометрів на годину.

А ось так він виглядає зовні: Maglev - це скорочення терміну magnetic levitation, тобто "магнітне паріння". Лінії надшвидкісних потягів на магнітній подушці - це так звані колійно-ведучі наземні засоби пересування. Електромагнітні поля утворюють магнітну подушку. Вони штовхають потяг колією, прискорюють його та ними ж він і гальмує. Тертя немає, тож техніка значно менше зношується.

Потяг Transrapid у Шанхаї - найшвидший поїзд світу з тих, що сьогодні перебувають в експлуатації. В основі його технологій ті самі електромагнітні подушки, що й в японського Maglev. Експлуатаційна швидкість сягає 430 кілометрів на годину. Потяг доставляє пасажирів з околиць Шанхая до аеропорту міста, долаючи відстань у 30,5 кілометра за вісім хвилин.

Модель потяга в Шанхаї розроблялась в Німеччині фахівцями концернів Siemens та ThyssenKrupp. 1983 року дослідний зразок вперше промчав у німецькому Емсланді. Хоч у ФРН було чимало різних ідей щодо запровадження колій на електромагнітній подушці, але жодна з них не змогла здобути підтримки. Головний аргумент: класичні потяги і так стають дедалі швидшими.

Німецька залізнична компанія DB робить ставку на надшвидкісні потяги Velaro виробництва Siemens. Їх можна легко інтегровувати в наявну мережу колій. 1988 року німецький Intercity-Express встановив рекорд швидкості - 406,9 кілометра на годину. Хоч зазвичай їхня швидкість не перевищує 300 кілометрів на годину. Velaro охоче купують компанії з Іспанії, Китаю, Росії, Великобританії та Туреччини.

Сучасні потяги Velaro більше не мають локомотивів. Натомість компоненти двигунів тепер містяться під кожною віссю. Найшвидший з потягів цього класу - Harmony CRH 380A - сьогодні регулярно експлуатується у Китаї. Під час тестової поїздки 2010 року потяг розвинув швидкість 486 кілометрів на годину. Та в повсякденні пасажирам рейсу Шанхай - Пекін доводиться вдовольнятися 380 кілометрами на годину.

Найшвидшим з усіх традиційних потягів залишається французький TGV. Він регулярно курсує коліями ще з 1981 року. Найновіша версія цих поїздів - AGV - досягла 2007 року навіть швидкості у 574 кілометрів на годину. Утім, пасажирів ці потяги перевозять, як правило, зі швидкістю 320 кілометрів на годину. Потяги на базі TGV експлуатуються у Німеччині, Бельгії, Великобританії, Швейцарії та Італії.

Ще до Франції японці розробили та розпочали серійне виробництво й експлуатацію справжнього швидкісного потяга Schinkansen. У 1964 році у рамках підготовки до Олімпійських ігор у Токіо попередня модель цього потяга вже тоді розвивала крейсерську швидкість у 210 кілометрів на годину. На сьогодні максимальна швидкість під час перевезень потягами цього класу - 320 кілометрів на годину.

З 2017 року рухомий склад німецької залізниці поповниться новим потягом - ICE 4. Поїзд завдовжки 350 метрів матиме 12 вагонів та загальну місткість 830 місць. Утім, новий іще не означає швидший. Він розвиватиме максимальну швидкість 250 кілометрів на годину. Зате ICE 4 споживатиме значно менше струму.

За останні два десятиліття Ілон Маск став однією з найвідоміших особистостей Кремнієвої долини. Його першим грандіозним успіхом вважається продаж електронної платіжної системи PayPal у 2002 році. Після цього Маск визначився зі своєю підприємницькою стратегією: він прагне робити технічно складні та дорогі продукти більш доступними та дешевими.

Невдовзі після цього Маск заснував SpaceX - приватне підприємство у галузі будівництва та експлуатації космічного транспорту. Амбітна мета - колонізація Марса. Вартість фірми, яка хоче зробити дешевшим космічний туризм, нині оцінюють у майже 24 мільярди доларів США.

Після низки невдалих спроб запуску ракета-носій Falcon 9 та транспортний космічний корабель Dragon таки перетворилися на важливих постачальників вантажів для Міжнародної космічної станції (МКС). Вже у 2022 році SpaceX планує розпочати перші вантажні перевезення на Марс. А ще за два роки обіцяє здійснювати пасажирські перевезення.

Після SpaceX у 2003 році Ілон Маск заснував Tesla. Підприємство виготовляє електромобілі й проводить дослідження у пошуку нових методів енергозбереження. Дещо проблемною нині виявилася 3-тя модель, яка мала стати електромобілем для мас. Через несправні гальма Tesla змушена була призупинити виробництво моделі. Попри це вартість підприємства на біржі нині оцінюють у понад 70 мільярдів доларів США.

У 2017 році Маск поділився зі світом іще однією візіонерською ідеєю, представивши концепт електровантажівки Tesla Semi. Виробництво має розпочатися у 2019 році. Витрати на експлуатацію, обіцяє Маск, будуть щонайменше на 20 відсотків нижчими, ніж у типового дизельного тягача такого ж розміру.

Ілон Маск також інвестував у підприємство з виробництва сонячної енергетики SolarCity. З 2016 року воно належить Tesla. Згідно з планами, підприємство повинне устаткувати сонячним батареями понад 300 тисяч будинків. За задумом Маска, отримана через дах енергія зберігатиметься у спеціальному накопичувачеві Powerwall від Tesla. Таким чином можна буде заряджати зокрема і власний електромобіль.

Сам Powerwall Маск представив ще у 2015 році. Йдеться про компактний літій-іонний акумулятор, яким можна управляти за допомогою смартфона. Утім, і тут через затримки у виробництві плани ринкових продажів ще не вдалося втілити. Виготовляють акумулятор на так званій Gigafactory в пустелі Невади.

Світову увагу проект вакуумного потяга Hyperloop привернув у 2013 році. Концепція розвиває класичну ідею пневматичної пошти. За розрахунками Маска, гіперлуп дозволятиме долати відстані до 1200 кілометрів значно швидше і з меншою шкодою для довкілля, ніж літаком чи залізницею. Критики, однак, сумніваються в екологічності та фінансовій життєздатності проекту.

Утім, і це ще не все. У 2016 році Маск став співзасновником компанії Neuralink. Стартап працює над створенням пристрою, який уможливить комунікацію між людським мозком та комп'ютерами. Щоправда, наразі проект ще дуже далекий від втілення своєї мети.