Мохамад Мохамаді та його семирічний син діставались сюди дуже довго. До Греції вони потрапили через Туреччину, а звідси хочуть вирушити до однієї з північноєвропейських країн, "в якій можна було б жити", як каже Мохамад. Холодні ночі батько та син пересиджують у приміщенні колишнього спортзалу в афінському районі Гелленікон, який був переобладнаний під центр прийому біженців. Мохамад - виходець з Афганістану - вдень вибирається з сином у місто, на людну площу Вікторії. Тут нині місце зустрічі та "інформаційна біржа" для біженців з усього світу.

У розмові з DW30-літній чоловік скаржиться, що в центрі прийому біженців годують поганою і часом уже непридатною для вживання їжею, багато-кому від неї ставало погано. Зокрема й через це чимало шукачів притулку зібрались нині в центрі Афін. "Поблизу є афганські крамниці. Інколи до нас виходять місцеві чи ще якісь люди й приносять харчі", - розповідає Мохамад.

Багато афганців залишаються тут і ночувати просто неба. Серед них і Алєм Аюбі. Разом з дружиною та дитиною він от уже півтора тижні перебуває в Греції. За словами цього 32-річного афганця, на батьківщині йому погрожували таліби. "В Афганістані я служив в поліції, працював разом з керівником поліції Мустафою Мохсені та доклав руку до арешту майбутнього терориста-сметрника. Відтоді таліби мене переслідують і погрожують вбити мене", - каже Алєм Аюбі.

Досі його сподівання на вільне життя на півночі Європи зазнали гіркого розчарування. Причина: після того, як Австрія встановила щоденний максимальний ліміт прийому біженціві, як наслідок, усі південноєвропейські країни обмежили прикордонний рух, тисячі новоприбулих біженців та мігрантів застрягли в Греції, яка є воротами ЄС для біженців. Афганцям взагалі забороняється подальша подорож Європою. А людей прибуває дедалі більше: лише в середу, 2 березня, 10 тисяч мігрантів та біженців розмістилися біля грецького села Ідомені, розташованого на кордоні з Македонією. Тут дахом над головою для них став розрахований на максимальну місткість у дві тисячі осіб центр тимчасового перебування шукачів притулку.

Алєм Аюбі теж мусив провести чотири доби в Ідомені, та, нічого не домігшись, повернувся до Афін. Зараз у кишені Аюбі, якому треба піклуватися про дружину й дитину, залишились 90 євро, тож він взагалі не може дозволити собі ще одну подорож до кордону. Та чи задовольнить його заява на отримання притулку в Греції? "Я почуваюсь тут у безпеці, але чув, що в Греції майже немає роботи. Якщо кордони відкриють, я краще продовжу подорож. Якщо ні, мені нічого не залишиться, як подати заяву на отримання притулку тут", - каже Аюбі, який сам родом з північно-східної афганської провінції Баглан.

Втікачі з Кундузу

Абдулла Араб та його жінка мають перед собою конкретну мету: вони хочуть якомога швидше потрапити до Австрії. Для цього це подружжя наважилось на небезпечну подорож, що розпочалася з північноафганського міста Кундуз, а далі через Іран та Туреччину до Греції. У Кундузі ситуація й досі напружена та небезпечна, пояснює у розмові з DWАбулла. Хоч урядові війська й вибили талібів з центральної частини міста, але останні й досі контролюють усе передмістя. "Там скрізь вирує війна, один з моїх братів загинув у тому регіоні. Це також була одна з причин, чому я мав залишити Афганістан", - каже 30-річний чоловік.

Уже шість днів Абдулла Араб та його дружина змушенні лишатися на Площі Вікторії, у серці Афін. Тут просто неба ночують сотні біженців та мігрантів - на брудних покривалах й без туалетів та душу. Є багато людей дещо старшого віку, видно що сивини додала й війна, але серед них є й малі діти та навіть новонароджені. Зранку приходять працівники комунальних служб, трохи згодом члени благодійних організацій розподіляють встановленні порції їжі. Як правило, від них кожен біженець отримує бутерброд, трохи овочів та пляшку води.

Іран - не вихід

Загалом у Греції застрягли понад 20 тисяч новоприбулих біженців та мігрантів. Щоб якось впоратися з ситуацією, уряд споруджує нові центри прийому біженців, нерідко за допомогою армії. Особливо багатолюдно нині в колишніх пасажирських терміналах Пірейського порту. Тут понад три тисячі людей ночують у вкрай тісному приміщенні, захищені лише по мінімуму проти холоду та вогкості. У цьому натовпі є й Захра Хуссейні. З нею чоловік та дві доньки, а три сини, за її словами, вже прибули до німецького Вісбадена. Про це жінка повідомляє не без гордості та помітної розчуленості.

Тепер Захра сподівається, що уся її сім'я нарешті знову зустрінеться в Німеччині. "Я скучила за своїми дітьми, моїми хлопчиками, хочу їх знову побачити. Але зараз нам одразу повідомили, що македонський кордон закрили для афганців. Це сильно розчарувало. Я й не знаю, як нам далі бути. Ми ж хочемо жити з нашої сім'єю у Німеччині, що мені тут робити, у Греції?"

Як і багато інших біженців з Афганістану родина Захри Хуссейні багато років жила в Ірані, перш ніж у лютому вони перебралися з Туреччини до Греції. Для них про повернення не може бути й мови. "Ситуація для нас не склалась добре, та, крім того, ми не мали документів й жили там нелегально. Це, звісно, було дуже проблематично", - каже мати п'ятьох дітей.

Про умови прийому та абияке забезпечення усім необхідним у Піреї Захра Хуссейні не хоче розповідати багато. Адже: "Ми прибули сюди не для того, щоб їсти та пити , ми хочемо до Німеччини".