Обрізання - древній релігійний ритуал. У юдаїзмі його, зазвичай, виконують на восьмий день після народження й він має закріпити "союз із всевишнім". Той же ритуал є обов’язковим й серед мусульман, але виконують його або при народженні або у пізнішому віці, часто супроводжуючи гучним сімейним святом.

Але земельний суд у Кельні має інший підхід до процедури обрізання: судді побачили у ній завдання тілесного ушкодження, а отже й порушення німецького закону. Судді виправдали лікаря, справа якого й стала передосновою цього рішення, але лише тому що з юридичної точки зору ситуація виявилася надто заплутаною.

Релігійні права

Релігійні свободи та право на виконання релігійних обрядів занесені до основоположних у німецькому основному законі. Але вони не стоять вище закону і є недійсними, якщо порушують інші конституційні права. Наприклад право на "фізичну цілісність", яку обряд обрізання порушує.

Звичайно, доросла людина може добровільно погодитися пройти цю процедуру, але як бути з дитиною? Тож головна дилема тут: чи робить дозвіл батьків та релігійні мотиви обрізання дозволеною процедурою?

"Ні", - відповідає Голм Путцке з університету Пассау, який порушував цю проблему на сторінках академічних видань 2008-го року. Професора права не переконують аргументи на кшталт того, що "це добре для дитини", оскільки робить її частиною певної релігійної спільноти.

Разом з іншими критиками Путцке каже, що древні релігійні та культурні традиції мають бути підігнані під сучасну правову систему та мають бути змінені відповідно до неї. Професор пропонує свій варіант розв’язання проблеми: відкласти цю процедуру до того віку, коли людина сама може визначити, чи вона їй потрібна. Тому останнє рішення кельнського суду він називає "новаторським та сміливим".

Невідповідності у законі

Біжан Фатех-Могхадам, доктор юридичних наук в університеті Мюнстера, має цілком інше бачення проблеми. На його переконання обрізання дитини у ранньому віці "відносно проста процедура з невисокими ризиками та доведеними медичними перевагами". Тож, на його думку, згода батьків на таку процедуру не варто вважати зловживанням батьківських прав.

Лікаря, справу якого розглядав суд у Кельні, було виправдано за пунктами завдання тілесних ушкоджень та відпущено на волю на тій підставі, що у його діях не було навмисного порушення німецьких законів, адже вони у цій царині повні різночитань. Але вердикт суду став для Фатех-Могхадама розчаруванням. "Гадаю, що це рішення викличе замішання у багатьох батьків та лікарів-урологів", - прогнозує він.

Суперечки тривають

Вердикт суду, втім, не завершив правові дебати на цю тему, каже професор права Мартін Безе з Бонна. На його думку суд вищої інстанції ще може винести рішення цілком іншого характеру, тож своє останнє слово, каже він, залишається тут за Федеральним конституційним судом або Верховним судом.

Але на думку Безе ухвалювати спеціальний закон щодо дозволу релігійного обрізання було б неправильним. "Якщо писати закон, який надаватиме переваги чи навпаки позбавлятиме якихось прав певні релігійні групи, це може викликати непередбачувані наслідки", - каже він.

Обрізання зовнішніх жіночих статевих органів, яке практикують в країнах Африки, вже заборонене у ФРН й вважається тяжким тілесним ушкодженням.

Туризм задля обрізання?

Фатех-Могхадам каже, що в теорії розроблення спеціального закону є можливим, але він не буде конче корисним. "Було б кращим, якби ситуацію прояснило б рішення вищої інстанції, навіть конституційного суду".

Чимало з експертів не виключають, що зрештою справа дійде до Європейського суду справедливості й застрягне там не на один рік.

Але потреба у правовому проясненні ситуації є цілком нагальною. І хоча німецькі мусульмани чи юдеї навряд чи припинять виконувати ці обряди, чимало з них можуть вдатися до практики "туризму обрізання", роблячи цю процедуру в інших країнах прогнозує Фатех-Могхадам. "Цей вердикт може мати парадоксальний ефект. Замість того, щоби надати більшого захисту дітям, він його знизить", - зазначає він.