Вуса, червона футболка, білі тенісні шкарпетки, серйозний до болю погляд. В умовах невагомості він з гітарою в руках літає в оточенні найрізноманітніших технічних приладів. Канадський астронавт Крис Гедфілд обрав, мабуть, найбільш несподіване місце для свого музичного відеокліпу - Міжнародну космічну станцію (МКС). Виконавши хіт Девіда Боуї "Space Oddity", у травні 2013 року він перетворився на справжню інтернет-зірку. Перше музичне відео з Всесвіту в Youtube переглянули понад 17 мільйонів разів.

"Фауст" у Всесвіті

Ідея відправлення в космос витворів мистецтва не є новою. 1971 року астронавти "Apollo-15" встановили перший на Місяці пам'ятник "Загиблий астронавт" ("Fallen Astronaut"). Східнонімецький астронавт Зиґмунд Єн взяв свого часу в космічну подорож не лише "Комуністичний маніфест", але й відому трагедію Йоганна Вольфґанґа Ґете "Фауст".

На борту російської космічної станції "Мир" вже були й гітари, а МКС має власний кіноархів. Перебуваючи на навколоземній орбіті, космонавти не лише співали, але й малювали. 1993 року на борт "Миру" доставили абстрактну скульптуру Артура Вудса "Cosmic Dancer". Сьогодні астронавти користуються, звичайно, й сучасними засобами комунікації: вони пишуть "твіти" або ведуть блоги.

"Прикладна ностальгія"

Але найважливішими є звуки: "Музика – дуже потужний чинник. Чимало ситуацій, які виникали на бору, асоціюються в мене з музикою, яка в конкретний момент лунала з бортових динаміків", - розповідає німецький астронавт Райнгольд Евальд. 1997 року він провів 20 днів на російській космічній станції "Мир".

Оскільки дозволялось брати на борт лише півтора кілограма особистих речей, з мистецьких творів Евальд вирішив взяти з собою лише музичну касету з музикою: "Космічній станції потрібно було 90 хвилин, щоб облетіти Землю. 90 хвилин мали тоді й касети". Музику він підібрав до континентів, над якими пролітав.

Думки про творення

Однак, за словами Райнгольда Евальда, концерт Моцарта звучить зовсім інакше, коли бачиш грандіозний вид Землі та панує абсолютно чужа штучна обстановка. Космонавти сприймають нашу планету із Всесвіту як ціле. Цьому феномену дали назву overview effect - "оглядовий ефект". Деякі астронавти повертаються пацифістами. До Евальда приходили на станції "Мир" навіть філософсько-релігійні думки. "Земля та вода, світло та темрява - усе злагоджено", - каже Евальд.

Філософ Марі-Луїза Гойзер з Технічного університету в Брауншвейгу вважає "оглядовий ефект" шансом для людства: "Завдяки йому ми сприймаємо Землю вже не стоячи на ній, а ззовні". І тому відкриття Всесвівту – це вже не технічне питання, а загалом "культурне завдання для людства". Як президент Товариства культури та космонавтики вона спільно із митцями та вченими бореться за культурні складові польотів у космос.

Відкриття Всесвіту

Але що розуміти під "культурним відкриттям" Всесвіту? Астронавтика, безумовно, не просякнута культурою, каже Райнгольд Евальд, який сьогодні працює у Європейському космічному агентстві (ESA). У 1990-ті роки він отримав у Москві освіту астронавта. В Радянському Союзі культурні аспекти космонавтики від самого початку були більш продумані, ніж на Заході. "У той час як ми були в захваті від техніки, росіяни інтерпретували відкриття Всесвіту як поступ для людства", - згадує Евальд. Яке наше місце у Всесвіті? Ми є господарями цієї Землі чи лише маленькими мурахами? Ці глибинні питання космонавтики є культурними за своєю сутністю, каже Евальд.

Він сподівається, що починання росіян будуть продовжені. У самому ж мистецтві могла б відкритися нова перспектива, своєрідний третій вимір. Як поводитись професійному танцюристу в умовах невагомості, як рухати своїм тілом? Яким чином працювати із матеріалами, щоб створити скульптуру? Ці питання можна з'ясувати лише, якщо до зірок полетить митець.

"АРТонавт"

Одним з таких, що збиралися це зробити, був німецький дизайнер Чарльз Вільп. У 1986 році він став першим митцем, який узагалі надіслав скульптури у космос. Зробив це Вільп за допомогою супутника TDF1. "Ідея полягала в тому, щоб на ній стояла печатка космосу", - каже Марі-Луїза Гойзер. Вільп підтримував контакти із науковцями та тісно співпрацював із американським космічним агентством NASA.

Себе він розглядав як "art-онавта", суміш між митцем та астронавтом. Він виробляв мистецькі твори під час так званих парабольних польотів, коли літак описує параболу в повітрі. При цьому пасажири опиняються у стані невагомості. Таких польотів Чарльз Вільп здійснив понад 100. Ще він планував пришвартувати до Міжнародної космічної станції культурний модуль. Однак, так і не реалізувавши ідеї, помер у віці 72 років у 2005-му.

Проте ідея окультурювання космосу поступово просувається. "Німецький центр повітроплавання та космонавтики має до цього інтерес", - розповідає Марі-Луїзе Гойзер. Єдине, що поки заважало втілити ідею митців, – це величезна вартість навчання астронавтів та польотів у Всесвіт. Команди ж на борту космічних станцій, які постійню змінюються, мають дуже мало вільного часу на заняття культурою. Утім, можливо, Крис Гедфілд своїм відеокліпом таки наштовхне на нові ідеї, і у міжпланетному просторі незабаром стане більше мистецтва.