"Ми віддаємо вам у руки силу криптографії та приватності", - так американець Амал Граафстра змадьовує в розмові з DW свій продукт. І справді - просто в руки. Процедура, що її проводять Граафстра та його німецький партнер Штефен Крамер, - звичайна ін'єкція під шкіру між великим і вказівним пальцями. Схожа на вакцинацію і безпечніша, ніж пірсинг, додає Граафстра. Від 2005 року, коли Граафстра розпочав дослідження технології біо-імплантів, його компанія Dangerous Things не отримала жодної скарги на підшкірні поломки або побічні ефекти.

На думку Граафстра, й самі біо-імпланти, і біо-хакерство - неминуча складова найближчого майбутнього. Він сам має чотири чипи: один - у правій п'ясті, два - у лівій, і один - найостанніший прототип - у лівій руці.

"У людському контексті, ідентифікувати когось - означає дати йому доступ. Встановлення особи - це контроль доступу", - пояснює винахідник. При цьому не важливо, чи йдеться про доступ до банківських рахунків, смартфонів або до будівель. Імпланти, що перетворюють людей на "кіборгів", дозволяють об'єднати в єдине ціле біологічну та цифрову особу.

Початок

Граафстра дуже дратували ключі. Він ненавидів носити їх усюди з собою, шукати їх і те, що вони взагалі губилися. 2005-го року він досліджував технології радіо-частотної ідентифікації (РЧІ) і комунікації ближнього поля (КБП) як альтернативу в'язанці ключів. Саме ці технології дозволяють вам відкривати двері перепусткою при вході на роботу.

КПБ дозволяє двом сполучним з нею пристроям передавати інформацію простим дотиком. Як-от, скажімо, кредитним карткам або вбудованим 3G-модулям в iPhone, що дозволяють користувачам передавати одне одному контактну інформацію шляхом зближення телефонів. У 2015 році кілька автовиробників всерйоз заговорили про встановлення КПБ-чипів у машинах, на заміну старим аналоговим ключам блокування, що так дратують Граафстра.

У 2005 радіо-частотна ідентифікація, передусім, застосовувалась у пластикових картках на кшталт робочих посвідчень. "Мені не хотілося замість ключів тягати із собою якусь іншу штуку", - пояснює Граафстра. Так виникла ідея імплації в руку чипа, який би замінив ключі. Він почав співпрацювати з лікарями та майстрами пірсингу, щоб розробити радіо-частотні чипи, що їх можна було би імплантувати. Тепер, упродовж лише одного дня цьогорічної виставки CeBIT його компанія встановила 20 таких чипів. А постер компанії Граафстра прикрашає гасло "Ми - кіборги".

Що вміє чип

Чипи зроблено з феритового заліза, загорнутого в мідну антенну і захованого в біосполучне скло. На загал в ньому міститься менше металу, ніж у зубній пломбі. В ньому немає батареї або джерела енергії. Чипи залишаються пасивними під шкірою, допоки не наблизяться до спеціального зчитувача на відстань у три міліметри.

На чип можна занести дані, приміром, з вашої бізнес-карти, або використовувати його для двофакторної авторизації в додатках на кшталт Google Authenticator. Треба лише притулити телефон до руки, і він створить одноразовий пароль, до якого ніхто більше не матиме доступу.

"Якщо хтось вкраде або зламає ваш телефон, вони не зможуть добратися до персональної інформації та зайти в будь-який із ваших акаунтів", - розповідає Граафстра.

В майбутньому чипи матимуть також свої додатки. Граафстра сканує іншу точку на руці, де він нещодавно встановив найновіший прототип. Сканування активізує одразу кілька мікро-додатків на його телефоні, від bitcoin-гаманця до PGP-системи шифрування електронної пошти.

Чи це безпечно? Чи можуть мене "хакнути"?

Граафстра визнає, що регулювання чипів нині - слабке, хоча й суворіше, ніж правила вживлення чипів у тварин. "Це не медичний пристрій. Він підпадає під таку ж добірку правил, як і пірсинг", - додає він.

Його чипи проходять чималу кількість тестів, зокрема, на тиск, високу температуру, токсичність, а також стерильність і міцність скла.

"Якщо вони погано зроблені - так, їх можна "хакнути", - визнає Граафстра. Передбачено, що чипи контактуватимуть із зовнішнім світом, і це означає - це можливо, що хтось може втрутитися або вплинути на них. Однак, зауважує дослідник, ці чипи не можуть бути озброєні або переналаштовані таким чином, щоби завдати вам шкоди. І якщо хтось нечесний відсканує чип, він лише отримає набір цифр.

Оскільки чипи вкрай малі, їхній радіус дії простягається лише від міліметра до, імовірно, кількох сантиметрів. А на такій відстані важко не помітити поганих хлопців.

У майбутнє, вглиб мозку

Наступним кроком можуть бути, звичайно, мозкові імпланти. Тим, хто боїться, що хакери зламають пов'язані з мозком чипи, Граафстра нагадує, що людське тіло і мозок і так відкриті для "зламування". "Я міг би просто зараз розпилити спрей з феромонами, - говорить він, - щоб змусити тих, хто поруч, відчути до мене симпатію". Психологічні трюки на кшталт простого дотику або примушення їх довго роздивлятися якусь картину також може вплинути на мислення.

"Ми щодня "зламуємо" всі наші відчуття", - говорить Граафстра. "Наш мозок - піддається маніпуляції. Наша природа піддається маніпуляції. Ці чипи можуть бути пристроями безпеки, що вивчатимуть ваш мозок і дізнаватимуться, коли щось не так із системою".

Мозкові імпланти вже певною мірою існують, але більшістю використовуються у лікуванні неврологічних захворювань на кшталт хвороби Паркінсона. Граафстра ж прогнозує появу пристроїв, що виведуть нас із кола повсякденних завдань, як-от збереження спогадів або управління симптомами хвороби. "Йдеться про людський розвиток і когнітивний прогрес, - додає він. - Нашим мізкам необхідне покращення".