Колишній гігант автобусобудування, підприємство, що було занесене до "Книги рекордів Гінесса України", - нині у розрусі. Приватизація ЛАЗу у 2001 році, що мала надати "другого дихання", стала радше згубною для підприємства. З приходом нового російського інвестора ТзОВ "Сіл-Авто", який викупив у держави 70,4 відсотка акцій, чимало працівників зазнало скорочень, а згодом почалися затримки зарплати та розпродаж майна.

Два роки тому холдинг ТзОВ "Львівські автобусні заводи" переніс виробництво міських автобусів зі Львова до Дніпродзержинська. На базі ж львівського заводу планували виробляти тролейбуси й автобуси класу люкс. Утім, нині виробництво повністю зупинилося, останній автобус з основного львівського конвеєра зійшов у 2013 році.

Інвестор: не все так страшно

Голова правління компанії "Сіті Транспорт Груп", яка управляє ЛАЗом, російський бізнесмен Ігор Чуркін у своїх інтерв’ю українським ЗМІ скаржиться, що замовлень немає, ринки збуду дуже обмежені. Щоправда, за його словами, компанія виграла тендер на виробництво автобусів для Болгарії. Однак цього, очевидно, замало, аби можна було говорити про якесь відчутне зростання виробництва. Крім того, міста, в тому числі і Львів, заборгували підприємству за поставлену продукцію майже 14 мільйонів гривень, каже Чуркін.

Тепер майно львівського заводу виставлено на електронні торги як арештоване. Йдеться про комплекс будівель та споруд загальною площею у майже 20 тисяч квадратних метрів та більше трьох десятків недоскладених тролейбусів. Загальна вартість лоту близько 40 мільйонів гривень. У департаменті економічного розвитку Львівщини пояснюють, що визначити, хто нині реальний власник ЛАЗу не просто, бо завод фактично поділено між чотирма фірмами-власниками.

"Ще не все розікрали"

У розмові з DW голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка повідомив, що влада спільно з народними депутатами розробила і подала до парламенту законопроект про повернення ЛАЗу в держвласність. "Ми наполягаємо, щоб це підприємство, яке нині фактично зупинено, перейшло до державної власності. Інвестори не довели своєї конкурентоздатності, не зуміли зберегти виробництво навіть на тому рівні, яке було до приватизації", - каже Синютка. Лише після повернення заводу можна говорити про пошук ефективного власника, бо цей втратив запас довіри, зазначив голова адміністрації.

Синютка сподівається, що виробництво таки вдасться відновити. "Я особисто був на заводі. Там ще не все повивозили й розікрали. Як мене запевнили ветерани підприємства кількість станкового обладнання, виробничий конвеєр і інше устаткування дозволяє налагодити виробничий процес. На складах є достатньо заготовок металу і інших компонентів", - розповідає Синютка.

Рятуйте бренд

Експерт з питань промисловості, голова регіональної ради підприємців Львівщини Ростислав Сорока не такий оптимістичний щодо відновлення виробничих потужностей ЛАЗу. Він пояснює, що кількарічний простій конвеєрів - це неминуча смерть виробництва. Це при тому, що п’ять років тому ефективність виробництва була поганою, бо підприємство не впроваджувало новітніх технологій.

"Провідні виробники кожних п’ять років оновлюють технології, а тут повний застій ", - каже Сорока. Експерт пояснює, що немає сенсу рятувати руїни, територіальна громада має подбати про нематеріальні активи. Зокрема, йдеться про добре відомий принаймні на пострадянському просторі бренд "ЛАЗ", який, на думку Сороки, треба оформити в пакет "нематеріального активу" й залучати під цей бренд інвесторів.

Як приклад, каже Сорока, в Україні є вільна незаймана ніша для збирачів вантажної техніки. "Вантажівок у нас практично не складають, чому не зробити пропозиції відомим виробникам МАN чи Sсania. Донедавна вони орієнтувалися на Росію, але економічна ситуація змінюється і український ринок був би для них теж цікавий", - сподівається Сорока.