1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Лариса Денисенко: Осмислити і усвідомити

18 грудня 2017 р.

"Секс - є, гендер - є, орієнтація - є. А термінів таких немає?" - Лариса Денисенко, спеціально для DW.

Лариса Денисенко
Лариса ДенисенкоФото: DW/David Konecny

Мені 10 років, коли в школі я отримую оцінку на бал нижчу за найвищу, зі мною не розмовляють батьки. Цілий тиждень. Вони не пояснюють, чому. Певне, я маю сама здогадатися, чому це стається, але досі для мене війна/конфлікт починається із замовчування і мовчання.

Мені 12 років, я займаюся синхронним плаванням, кандидатка в майстрині спорту, учасниця збірної, нас орієнтують на результат. Тренер нас фактично притоплює, тримає голови під водою, ми захлинаємося, нас треба вчити витримці, щоб добре працювала "дихалка", щоби був результат. Я не знаю, як про це розповісти батькам, адже все нормально - за перемогу треба боротися, не можна бути слабкою, не можна скаржитись. Мені некомфортно, але я наважуюся поговорити з тренером. І ці тренувальні практики припиняються - не відразу, але інколи достатньо пояснення, що це для нас є неприйнятним.

Мені 22 роки, я - заступниця голови офіційної урядової делегації, ми вивчаємо, як працює правосуддя і пенітенціарна система у Королівстві Нідерланди. Уже третю годину поспіль я ховаюся в готелі у ванній кімнаті, тому що один урядовець переконаний в тому, що я маю прийняти його прихильність до мене, а я не знаходжу в собі сил викликати належних співробітників, щоб перевести ці відносини в іншу площину. Тому я сиджу в ванній кімнаті і не звертаю уваги на його дзвінки та стукіт у двері. До 4-ї години ранку. Потім він втомлюється. Я не знаю, як про це розповісти прогресивному міністру юстиції, як взагалі вести подібні розмови, тому роблю вигляд, що нічого не відбулося.

Мені 34 роки, я - адвокатка, у моєї клієнтки тремтить голос і трусяться руки. Вона - моя однолітка, у неї двоє дітей і безодня в погляді. І чоловік, котрий час від часу її лупцює і всякчас принижує. Він посміхається до мене і каже: а що ви можете зробити? Я - відома людина, у мене зв'язки, я - благодійник, скалиться він. Що ви проти мене? Хто вона? Моя дружина - нуль, вона навіть волосся не здатна пофарбувати, як була, так і є - нехлюда. А за мною - корпорація і гроші, сила і влада. Треба розуміти, коли вигідно підкорюватися. Треба бути мудрою і завбачливою, треба бути моєю музою, а не брикатися. Ви - програєте.

Ми не програли. Але це були чотири роки пекла, локальна антитерористична операція. Її донька, котрій зараз 22 роки, каже мені: "Ти для мене як герой Бикова в стрічці "В бій йдуть самі "старі", і я не здаю жодного сантиметра території своєї гідності".

Осмислення і усвідомлення приходять згодом. Коли ти не тільки готова опиратися сама, коли ти знаєш, як захистити себе та інших.

Домашнє насильство навіть за існуючих не надто ефективних форм ведення статистики, низької довіри до поліції, недосконалості законодавства та системи правосуддя, обходиться на рік державі в розмірах бюджету Одеської області. На попередження насильства держава витрачає мізерну кількість коштів.

Тому необхідна візуалізація проблеми, низові ілюстративні ініціативи, щоб показати її масштаб, виявити підтримку та небайдужість - саме у цьому сенс і користь таких компаній у соціальних мережах. Є люди, котрі залишаться байдужими, є ті, хто буде обстьобувати, є ті, кого це налякає, але є й ті, котрі відчують несамотність свого втомленого голосу. Кампанія "Я не боюсь сказати", запущена Анастасією Мельниченко, виявила, наскільки проблема сексуального насильства, домагань, знущань пропущена через тіла і душі українських дівчат і жінок. Зрештою, такі акції вчать нас солідарності та протидії.

На початку грудня цього року парламент ухвалив закон про протидію домашньому насильству. Але так і не зміг ратифікувати підписану Україною Стамбульську конвенцію. У ній закладені речі, "неприйнятні для нашого суспільства і для української церкви", сказав парламентар з Радикальної партії Ігор Мосійчук. Для нього це - слова "гендер" і "сексуальна орієнтація".

Кампанії #MeToo та #яНеБоюсьСказати: які теми досі табу для українок? (18.10.2017)

02:08

This browser does not support the video element.

Я - римо-католичка і не думаю, що ця лексика - першочергові фобії Господа нашого. Секс - є, гендер - є, орієнтація - є. А термінів таких немає? Так і кортить процитувати геніальну Фаїну Раневську про дупу.

Водночас позитивні речі в ухваленому законі є, адже він вперше на державному рівні впроваджує комплексний підхід у боротьбі з домашнім насильством. Зокрема, запроваджується сам термін "домашнє насильство", яке каратиметься громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, арештом на термін до шести місяців, обмеженням волі на термін до п'яти років або позбавленням волі на термін до двох років. Крім того, вводяться такі терміни, як "економічне насильство", "психологічне насильство" та "сексуальне насильство".

Закон - який ще має підписати президент - також передбачає співпрацю служб, які запобігають та протидіють домашньому насильству.

Стамбульська Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, яку гендерофобійні депутати відправили на доопрацювання, є одночасно революційним і еволюційним документом міжнародного права саме тому, що пропонує комплексний підхід попередження і протидії. І хоча вона стосується домашнього насильства, але здатна вплинути і мінімізувати всі негативні явища: щоб батьки не катували бойкотами, щоб викладачі не застосовували насильницькі практики, щоб керівництво не використовувало свій панівний стан, щоб ближчі люди поважали твої права, інтереси та потреби.

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW