У кримінальному праві доказом того, що людину переслідують, є зміна людиною звичного життєвого розкладу: переведення дитини в іншу школу, зміна робочого графіку, постійний стрес, підвищена концентрація уваги.
Власне, те саме відбувається з нами із початком пандемії. Ми живемо у стані, коли нас переслідують. Відмінністю від кримінально-карного злочину є те, що такий стан стосується фактично всіх.
У такому стані дуже важливо знаходити точки опори й безпеки, відновлювати свою ресурсність, допомагати вразливішим, знижувати загальний градус агресії та істерики, дотримуватися правил, менше нервувати, адаптуватися, але не втрачати пильність.
Читайте також: Андрій Курков: Інстинкт самозбереження, або США, вакцинація та антивакцинатори
Агресія й мізантропія
Останнім часом на вулиці я кілька разів чула тезу, озвучену різними людьми, чоловіками й жінками, молодими і зрілого віку, що в питаннях пандемії все вирішить природний відбір.
Загалом це звучить, як дуже агресивна риторика.
Активна агресія на адресу дітей: "Ти подивися, натовп! Ідуть, ідуть зграями переносники, самим-то що, переносять, як легку застуду, а нам вмирати!"
Пасивна агресія в бік літніх людей у масках, що йшли вулицями замість того, щоб сидіти вдома.
Зверхність на адресу тих, хто має серйозні хронічні хвороби: "То через них мені маску носити? Вони й без того ущербні, не вірус, так болячка доб'є".
"Начиння для гробів" - говорять люди, які пропагують вакцинацію, у бік антивакцинаторів. "Ви всі вже не люди, а мутанти", - озиваються противники.
Після початку локдауну в Києві можна прочитати захопливі й достатньо зверхні коментарі в соціальних мережах: нарешті порожнє метро, нарешті порожні ресторани! Таке враження, що суспільство абсолютно мізантропічне.
Читайте також: Катерина Бабкіна: Щоб ніхто ні на кого не наїжджав
"Цей світ створений для молодих і здорових людей з якісним імунітетом, - пояснював приятелю юнак років 20. - Все вирішує природний відбір".
"На все воля Божа, - могла б підхопити цю розмову жінка, що йшла з церкви й говорила про те, як ховали племінницю. - Від ковіду померла чи приписали їй той ковід, бо постійно приписують, але спалили душу разом із тілом, хоча вона і грішною була, то, може, для неї воно і краще - крематорій той. Молода, молода, але що ж, на все воля Божа".
Усі ці настрої свідчать про страх, відсутність емпатії і впевненість у тому, що нас це не стосується.
Читайте також: Фактчек DW: Чи існують довгострокові наслідки вакцинації від COVID-19?
Смерть інших
Цікаво, що меншою мірою обговорюється співставність індивідуальної свободи пересування та права на гідне ставлення із правами більшості на безпечний простір. Будь-яке мирне зібрання легко перетворюється на бійку, хамство, правоту до зриву голосу. Право на вільне пересування волею протестувальників перекриває право на вільне пересування інших. Втомлене місто стоїть, градус агресії підіймається вище.
Читайте також: Мітинг антивакцинаторів у Києві: страх втратити роботу або стати роботами
Куди меншою є зацікавленість пройти наукові просвітницькі курси на предмет того, що таке мікробіологія, вірусологія, як працюють віруси і як реагує на все це організм людини. Нащо розбиратися з науковими даними? Природний відбір і Божа воля зроблять так, що з життя зникне інша людина, а не я. Тому можна приймати, як належне, смерть інших, віднаходити причини ненавидіти інших, але не думати про свою поведінку, бо щось вже подумало і потурбувалося про тебе. Тебе обрано!
Але все це теоретично, бо коли стається лихо безпосередньо з людиною, вона хоче і намагається зробити більше для себе і близьких, ніж сходити в церкву або ж притулитися до дерева.
"Якось воно буде", але довідку треба показати
Це фатальне сприйняття життя за принципом "якось воно буде" позначається на нашому життєвому виборі.
Відповідно до даних соціологічного опитування, проведеного в жовтні цього року групою "Рейтинг", 43 відсотки дорослих українців заявили, що не готові вакцинуватися проти COVID-19, і лише 18 відсотків - що готові до щеплення.
Легше вірити в символізм, ніж у медицину, бо обов'язково хтось стикався зі скандалами, вибірковістю, непрофесійністю, неякісною допомогою, здирництвом, фармацевтичним і медичним шахрайством.
Легше вірити в Бога, ніж у сімейного лікаря, хоча з першим ми не підписували декларацій, але він як не радить вакцинуватися, так і не застерігає цього не робити. В нього є індивідуальні сценарії для кожного з нас, а не медичні протоколи для всіх.
Уряд натомість керується зрозумілою більшості популістичною риторикою, людей або залякують смертю, яка чекає виключно на невакцинованих, або заохочують обіцянками, які через тиждень забуваються.
Хоча вакцинацію як умову доступу до роботи більшість сприйняла як аргумент: зрозуміло, що треба показати довідку, аби відчепилися. І це знову не про здоров'я, не про безпеку, а про необхідну формальність.
Читайте також: Піти не можна лишитися: в Україні почали відсторонювати невакцинованих освітян