Осінній сонячний день в Потсдамі. Шістнадцятирічні школярі Яша, Віктор і Амос сидять на кам'яних сходах біля спеціально позначеного місця зустрічей. Понад 75 школярів із чотирьох шкіл Потсдама зібралися тут, для того, щоб розробити своє бачення космополітичного, багатокультурного міста. На вибір запропоновано шість робочих груп, які охоплюють теми від політики, релігії, спорту, історії та повсякденного расизму до образотворчого мистецтва і музики.

Яша, Віктор і Амос із задоволенням би працювали над проблемою повсякденного расизму, але група вже була переповнена. Тож троє школярів врешті-решт потрапили в групу, яка мала відвідати мечеть Об'єднання мусульман в Потсдамі. Віктор, за власними словами, спочатку був цим розчарований: «Я атеїст і релігією не цікавлюсь». Однак в мечеті він був приємно здивований. «Було дуже цікаво відвідати такий молитовний будинок та поговорити з віруючими мусульманами», каже підліток.

Чи можна реформувати іслам?

У мечеті школярів заохочували запитати про все, що їх цікавить. Наприклад, чому чоловіки носять довгі бороди і чому їхні дружини повинні бути також істинними мусульманками. Утім, шістнадцятирічних школярів більше цікавило, чому ісламський світ так радикально реагує на карикатури Мухаммеда і образливі відео про Пророка. «Я запитав, чому вони зараз взагалі протестують, якщо в Корані написано, що всі немусульмани є невірними, а тому не можуть зневажати Бога», - дивується Яша. Якщо богохульство є недійсним, тоді він не розуміє, чому всі так обурюються, а не влаштовують натомість демонстрацій у відповідь". Щоправда, вичерпну відповідь на своє питання в мечеті він так і не отримав.

Амоса відповіді також не зовсім задовольнили. На запитання про те, чи пригнічує жінку іслам, чому вона повинна носити хустку, а також чому мусульмани недолюблюють гомосексуалістів, пролунала стандартна відповідь: так написано в Корані, а Коран є священним і змінам не підлягає. Не сподобалося у мечеті і запитання школярів, про те, чи не можна було б реформувати іслам.

Говорити не один про одного, а один з одним

Попри значні відмінності у поглядах віруючих мусульман та поглядах світської молоді, запевняють Яша, Віктор та Амос, школярі все ж змогли дізнатися багато цікавих і нових речей. Хлопці дійшли висновку, що ЗМІ часто занадто вже перебільшують, тож такі зустрічі варто було би проводити значно частіше.

Йорґ Штопа з регіонального відомства з питань освіти, інтеграції і демократії в Потсдамі з цим погоджується. Аби відповісти на усі питання, які поставили у мечеті школярі, не вистачило б і тижня: «Більшість школярів ніколи не бачили мечеті зсередини і ніколи не вели ніяких розмов з об'єднаннями мусульман».

Саме тому такі зустрічі необхідно організовувати і надалі, переконаний Штофа. «Про такі речі можна не тільки читати або дізнаватися із третіх рук. Тут йдеться про прямий обмін і про зустрічі людей з різним віросповіданням, кольором шкіри та з різними рідними мовамии», - продовжує Йорґ Штопа. Саме це має на меті "Міжкультурний тиждень" у Німеччині.

Від кулінарних курсів до дебатів

Лише в Потсдамі впродовж цього тижня щодня відбувається до шести різних заходів. Це і міжрелігійний дискусійний клуб, і вечірки у садах, і кулінарні курси, а також виставки і музичні вечори.

«Потсдам, - підкреслює Йорґ Штопа, - традиційно дуже відкрите і толерантне місто». Це, мовляв, пов'язано з тим, що впродовж століть тут пройшла не одна хвиля імміграції. «Особливо в останні роки з'являється все більше ініціатив, спрямованих на боротьбу з расизмом», - підкреслює він.

Українка у боротьбі з дискримінацією

Темі расизму в повсякденному житті був присвячений і захід, яким керувала українка за походженням Діна Ульрих. Утім, як пояснити проблему расизму в групі, що складається виключно з німецької молоді? Для цього необхідно пояснити молоді, як це – бути зневаженим суспільством, вважає Ульрих.

За її словами, расизм завжди пов'язаний з упередженнями і владою і є ніщо інше, як дискримінація. А дискримінацію німецькі підлітки часто-густо відчувають на власній шкірі, наприклад, через свій соціальний статус чи одяг. «Ми розмовляли про расизм не тільки на ґрунті походження, а й загалом», - пояснює Ульрих. Так, нині на шкільному подвір'ї можна нерідко почути образи на кшталт «ти, єврей» або «ти, інвалід». «Проте цим кого насправді ображають? Що це означає, коли в кімнаті немає людини з темною шкірою, але лунає звертання «ти, негр»?» - запитує Діна Ульрих.

Дискусії зі школярами тривали п'ять годин, відтак на спільному пленумі були представлені результати обговорення. І хоче все це відбувалося не в стінах школи, хочеться сподіватися, що усе сказане юнаки і дівчата засвоять, як урок.