У середині вересня в Бауску відкрили пам'ятник латвійцям, які під час Другої світової війни обороняли це містечко від Червоної армії. «Більшість добровольців, що виступили на захист Бауске 14 вересня 1944 року і не потрапили в полон, загинули під час боротьби», - розповів 87-річний Імантс Целтинс. Він один із небагатьох, хто вижив. Йому було всього 17, коли разом із трьома сотнями інших добровольців він ризикував життям, обороняючи місто.

Начальник району майор Янік Улукс був єдиним з місцевих керівників, згадує Целтінс в інтерв'ю DW, який не втік у Ригу чи на захід від армії СРСР. «Для оборони міста він організував батальйон добровольців, - каже співрозмовник DW. - Наймолодшим було 16, найстаршим – 70 років».

У бою Целтинс втратив обидві руки. Але донині він ні про що не шкодує. За його словами, ніхто не хотів би, щоб повторилися звірства першої радянської окупації Латвії 1940 року. Тому і йшли воювати. Деяких загиблих не вдалося поховати і віддати їм солдатські почесті, пояснив Целтинс: «І тоді в мене виникла ідея встановити пам'ятник».

Слухняні колабораціоністи?

Далеко не всі підтримували намір встановити пам'ятник-стелу з коричневого граніту. Невдовзі після його відкриття деякі російські телеканали розкритикували цю подію, назвавши її «прославленням фашизму». Особливо обурив їх один із елементів пам'ятника – стилізований німецький шолом, схожий на есесівський, а також зображений на монументі значок Латвійського легіону добровольців, що входив до складу військ СС.

Критика на адресу пам'ятника лунає не лише з Росії, але й з лав орієнтованої на Москву латвійської опозиції. Мер Бауска нещодавно назвав операцію добровольців проти Червоної армії «героїчним вчинком», обурюється Яніс Куцинс, активіст ризької спільноти «Союз проти нацизму», а вони ж лише приєдналися до військ СС. «Вони боролися не за незалежну Латвію, - каже він, - а за Адольфа Гітлера».

Насправді багато із тих 300 місцевих мешканців, що виступили проти Червоної армії, служили в Латвійському легіоні. Одним із них був Імантс Целтинс.

Не варто забувати, нагадує Улдис Нейбург із латвійського Музею окупації в Ризі, що намагання чинити спротив вторгненню зі сходу дорого обійшлося латвійцям. На відміну від країн Західної Європи, вказує він, Латвія в роки Другої світової війни була окупована і фашистською Німеччиною, і Радянським Союзом.

Російськомовна меншина в Латвії

Латвійського політолога Іварса Ябса критика з боку Росії не дивує, оскільки, за його словами, Москва засуджує все, що суперечить російському баченню Великої Вітчизняної війни. Проте Ябса турбує, що багато хто із пів мільйона росіян у Латвії поділяють цю думку.

Протягом багатьох років російськомовна меншина дивиться програми російського телебачення, заявив він, а в самій Латвії знехтували можливістю «створити альтернативу інформації цих каналів та історичної картини, яку вони малюють». На латвійському телебаченні хоч і є програми для росіян, але особливою популярністю вони не користуються, вважає політолог і констатує, що тепер багато залежить від самої Латвії.

Проросійські політики в Латвії, додає Ябс, переслідують у суперечках довкола пам'ятника в Бауску і власні цілі. Ззовні їхнє обурення наче пов'язане з перипетіями історії держави, але насправді, на думку політолога, воно ґрунтується на антиросійських настроях у Латвії. А настрої однозначні: під час референдуму в лютому цього року більшість висловилася проти надання російській мові статусу другої державної. Тож, малоймовірно, підсумовує політолог, що найближчим часом латвійці «помиряться» з російськомовною меншиною. І так само сумнівно, що суперечки в Бауску стануть останніми в історії цієї прибалтійської держави.