Журналістці з Азербайджану Хадіджі Ісмаїловій, авторці серії матеріалів про корупцію та порушення прав людини в Азербайджані, присудили премію "За правильний спосіб життя" шведського фонду Right Livelihood Award Foundation. Цю премію часто називають альтернативною Нобелівською премією. Ісмаїлову нагородили за "мужність та стійкість у викритті корупції на найвищому державному рівні", повідомив фонд у вівторок, 26 вересня.

У грудні 2014 року журналістку заарештували, її звинуватили за кількома статтями Кримінального кодексу Азербайджану, у тому числі в незаконному підприємництві. Пізніше Ісмаїлову засудили до 7,5 року позбавлення волі, але після початку кампанії за її звільнення журналістка вийшла на волю вже в травні 2016 року. В інтерв'ю DW Хадіджа Ісмаїлова розповіла про те, що пережила, перебуваючи в ув'язненні, що означає для неї премія і чим її не влаштовує нинішня влада Азербайджану.

DW: Наші вітання! Вам присудили альтернативну Нобелівську премію. Що це означає для Вас як для журналістки, яка займається розслідуваннями?

Хадіджа Ісмаїлова: Я приймаю цю нагороду від імені всіх журналістів, які не можуть опублікувати свої матеріали, тому що перебувають у в'язниці, і від імені всіх моїх колег, які, попри численні труднощі, продовжують займатися пошуком правди. Ця премія показує, що наша робота не лише напружена і кропітка, але й така, що отримує визнання.

Ваша нагорода також приверне увагу міжнародної громадськості. Чи не призведе ця обставина до того, що Ваша робота стане небезпечною?

Гадаю, що останнім часом до мене вже була привернута деяка увага, і я думаю, що ніщо не може нашкодити мені більше, ніж небезпека, яка виходить від держави.

При цьому у Вас уже був немалий відповідний досвід: у 2015 році Вас засудили до 7,5 року позбавлення волі. У середині минулого року Вас достроково звільнили. Як це сталося?

З метою мого звільнення була організована широка кампанія. Для уряду Азербайджану було б проблематично, якби я лишилася у в'язниці. Крім того, мої колеги продовжили журналістські розслідування (якими займалася Ісмаїлова. - Ред.) Влада сподівалась, що якщо мене посадять, то розслідування припиняться, але цього не сталося. На адресу уряду лунало багато критики з-за кордону.

Азербайджан - країна, багата на сировинні ресурси. Їхній експорт приносить багато грошей, середній клас зростає, економіка розвивається, але Ви завжди скаржитеся на владу. Що не так у Вашій країні?

Азербайджаном керують так, ніби це сімейний бізнес. Мої розслідування показали, що президент і його родина наживаються завдяки монополізації економіки країни. Вони порушують правила, за якими працює економіка, і є основними бенефеціарами корупції в Азербайджані. Гадаю, саме тому влада так повстала проти мене (через журналістські розслідування. - Ред.) Я поклала кінець легенді про те, що президент нічого не знав про всі проблеми, пов'язані з корупцією.

Загалом за ґратами Ви провели 537 днів. Про що Ви спершу подумали, опинившись на волі?

Я подумала, що їм не вдасться примусити мене замовкнути. Це є також і моєю життєвою стратегією: я завжди намагаюся перетворити проблеми на нові можливості. Звісно, ув'язнення було для мене дуже складним часом, але воно було того варте. Мої колеги в Азербайджані та за кордоном продовжували журналістські розслідування та допомагали мені. Вони опублікували їхні результати, і в усьому світі писали про корупцію в Азербайджані та про те, як влада країни намагається змусити замовкнути її критиків. Пам'ятаєте, Сократ якось сказав, що ми взяли каміння і збудували з нього будинок.

Ви написали листа із в'язниці. Там є такі слова: "Якщо ціною свободи преси є в'язниця, то воно того варте". Після майже двох років за ґратами Ви так само на цьому наполягаєте?

Звісно! Кожна хвилина особистих страждань, які я пережила, була варта того: тому що люди в нашій країні заслуговують цього, як і мої колеги та всі люди, з якими я поділяю загальні цінності. Ми заслуговуємо на краще життя.

У Вас є надія на те, що в Азербайджані восторжествує свобода преси?

Я ніколи не перестану сподіватися. Я оптиміст.