У швейцарських містах Ла-Шо-де-Фон та Ле-Локль ритм життя визначають годинники. З 2009 року ці населені пункти зараховують до числа пам'яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Реклама
Годинникова фабрика Le Cartier розташувалася в оточенні лук та пасовищ, лише за кількасот метрів від інших великих брендів категорії "люкс" - Tissot and Breitling. Навколо пасуться корови.
Жителі Ла-Шо-де-Фон та Ле-Локля називають свій на перший погляд непомітний годинниковий рай Кремнієвою долиною годинникарства. Саме тут фермери колись сиділи біля вікон з пінцетами та збільшувальними скельцями, виготовляючи годинники довгими та холодними зимами. У фермерському будинку 1612 року відкритий музей, де поруч із величезним дзиґарем можна побачити як вила, так і робочий халат годинникаря.
У цей літній день у Ла-Шо-де-Фон, що розташувалося на висоті тисячі метрів в Юрських горах, незвично холодно. Неважко уявити морозні зими, під час яких фермери виготовляли годинники.
Промислова архітектура як світова культурна спадщина
План Ла-Шо-де-Фон схожий на шахову дошку - місто від початку було спеціально пристосоване до потреб годинникової промисловості. Широкі вулиці дозволяють світлу заливати місто - це дуже важливий ресурс для годинникарів. Поруч із житлом колишніх робітників стоять вілли в стилі модерн, які належали багатим родинам виробників годинників. Та куди би ви не подивилися, всюди побачите великі світлі вікна годинникових майстерень та фабрик. Це надзвичайне міське середовище спонукало в 2009 році ЮНЕСКО додати міста Ла-Шо-де-Фон та Ле-Локль до списку пам'яток Світової культурної спадщини.
На відміну від Лондона та Женеви тут традиційне ремесло, яке було підробітком для фермерів, перетворилося на індустрію, що забезпечила роботою всіх. Це дозволило цим швейцарським містам витримати конкуренцію з Америкою. На початку ХХ століття в Ла-Шо-де-Фон, де тоді проживало вже 40 тисяч жителів, виробляли понад половину всіх годинників, які продавалися в світі.
Квіти, ялини та мозаїка
У Ла-Шо-де-Фон був 1858 року також заснований виробник годинників Vulcain (тепер працює в Ле-Локлі), який відомий своїми "президентськими годинниками", котрі носили, зокрема, американські президенти Дуайт Айзенхауер та Річард Ніксон. Зараз у колишньому фабричному будинку облаштували шикарні лофти, але все ще можна побачити старий вхід з дерев'яними панелями та прикрашеними сходами.
"Красиві будівлі повинні були продемонструвати добрий смак та слугували свого роду рекламою", - пояснює екскурсоводка Клодін Бюлер, яка має ключі до багатьох інших прихованих скарбів доби модерну в Ла-Шо-де-Фон: розмальованих сходів або крематорію з його орнаментами, фресками та урнами з ялинковими мотивами. Вони є типовими для міста, оточеного хвойними лісами.
Найвідоміший син годинникаря в місті
Високо над містом ялини оточують також віллу Фалле, яка належала відомому архітектому Ле Корбюзьє, який народився в місті. Туди нелегко добратися, проте візит вартий зусиль. Ле Корбюзьє спроектував цей будинок у стилі модерн у 1906 році, коли йому було лише 18 років. Стоячи перед віллою, відразу відчуваєш геніальність людини, яка згодом стала відомим архітектором.
А походив Ле Корбюзье теж з родини годинникарів. У віці 13 років його відправили до місцевої школи мистецтв, де він навчився декорувати ручні годинники. Там же в нього зародився інтерес до архітектури. Важливість світла - ця мудрість годинникарів - перейшла пізніше в його архітектурні проекти. Турецька вілла (ще одна спроектована Ле Корбюзьє будівля) також заповнена світлом, її збудували в 1916 році на замовлення багатого власника годинникової фабрики в Ла-Шо-де-Фон.
Скарбниця годинників
Майже кожен, з ким ви тут говорите, причетний до якоїсь з годинникарських династій - як-от Наталі Маріеллоні з міжнародного музею годинникарства. Це місце, де важко забути про час: щойно ви заходите до музею, чуєте, як через гучномовець оголошується час з точністю до секунди. Маріеллоні є справжньою фанаткою годинників. Коли вона проводить екскурсію музеєм, в експозиції якого понад 3400 малих та великих об'єктів, важко не заразитися її ентузіазмом.
Тут можна побачити все - від тонких, як швейцарська однофранкова монета, ручних годинників до багато прикрашених настільних дзиґарів. Найдорожчий годинник у колекції коштує кілька мільйонів, але який саме - не розголошується. На питання, чи пунктуальними є місцеві жителі, яких оточує стільки годинників, Маріеллоні відповідає з усмішкою: "Так, але тут це просто частина культури".
Елітні годинники проти кризи
Саме ця майже ніжна любов до годинників є одним з чинників, завдяки яким Ла-Шо-де-Фон та Ле-Локль усе ж вижили під час кризи, спричиненої винайденням кварцевих годинників у 1970-х, від якої тут постраждало чимало людей. Тисячі втратили роботи. Машини, які раптом стали непотрібними, просто викидали з вікон. Та цей епізод залишився в історії.
Ла-Шо-де-Фон та Ле-Локль успішно переорієнтувалися на елітний сектор. У Швейцарії виробляють лише два-три відсотки всіх годинників світу, проте вони приносять майже половину прибутків світової годинникової індустрії. Такі компанії, як Hermès та Dior відкрили в регіоні нові годинникові виробництва поруч з тими, що тут завжди були.
У зеніті часу
Однією з цих традиційних фабрик є Zenith у Ле-Локлі. Тут під одним дахом працює персонал понад 80 різних професій, який щороку виробляє 25 тисяч годинників. Щоб виготовити один годинник, потрібен кожен з цих спеціалістів.
Перед тим, як зайти до майстерні, треба вдягнути спеціальний халат та пластикове взуття. Все це через пил, який для годинникарів є "ворогом номер один", пояснює екскурсовод Тімоте Флюкіґер (Timothée Flückiger). Фабрику Zenith заснували в Ле-Локлі в 1865 році, і вона була однію з перших у світі. Тут ніколи не думали про перенесення виробництва в якесь інше місце.
Любов з другого погляду
Мало хто знає про міста, де виробляють легендарні швейцарські годинники, і Ла-Шо-де-Фон та Ле-Локль дещо нагадують сплячу красуню, проте місцеві жителі знають про їхні приховані скарби. Це місця, де століттями билося серце швейцарського годинникарства. Звідси просто неможливо поїхати додому без годинника. Та якщо Breitling чи Tissot надто дорогі для вас, завжди можна придбати шоколадну версію - солодку та практично непідвладну часу.
Найгарніші годинники на будівлях в Європі
У часи дизайнерських та ексклюзивних наручних годинників та смартфонів дедалі менше людей звертають увагу на годинники у громадських місцях. Однак кинути погляд вгору інколи варто. Дивітьcя фоторепортаж DW:
Фото: picture-alliance/Photoshot
Біг-Бен, Лондон
Найвідоміший годинник Європи розташований у Лондоні. Та мало хто знає, що символ міста Біг-Бен - назва не годинника й навіть не вежі. Вежа довгий час називалася "годинниковою", у 2012 році її перейменували на "Єлизаветинську" на честь королеви Великобританії. Біг-Бен - це найбільший і найважчий із п'яти дзвонів. Годинник б'є щогодини. Але наступні кілька років він замовкне через реставрацію.
Фото: picture-alliance/dpa/PA Wire/V. Jones
Світовий годинник, Берлін
Світовий годинник на Александерплатц у Берліні відносно сучасний. Спроектував його за часів комуністичної НДР Еріх Йон (Erich John), громадськості годинник презентували 1969 року. З того часу це одне із улюблених місць зустрічі берлінців та туристів. Згори годинник прикрашає спрощена модель Сонячної системи, а за допомогою циліндра під нею можна подивитися час у всіх 24 часових поясах світу.
Дещо менш відомий, але не менш цікавий годинник розташований в центрі "Європа" у столиці Німеччини. Хронометр заввишки 13 метрів, вироблений у 1982 році, ніби пробиває три поверхи торгового центру. За ним можна спотерігати, як плине час. Стан зеленої рідини у великих кулях зліва показує години. За маленькими кульками можна спотерігати течію хвилин.
Фото: picture-alliance/Eibner-Pressefoto
Празькі куранти, Прага
Астрономічний годинник на Празькій ратуші - шедевр готичної техніки. За легендою, майстрові, що виготовив куранти у 1410 році, викололи очі, щоб він більше ніде не зміг повторити своє творіння. Цей годинник справді є унікальним! Однак саме зараз його реставрують, тому до кінця жовтня 2018 року туристи не можуть бачити виставу з фігурками дванадцяти апостолів, що розгортається під час бою курантів.
Фото: picture-alliance/chromorange/Bilderbox
Цитглогге, Берн
Звичайно, коли мова йде про годинники, йдеться і про Швейцарію. Цитглогге (Zytglogge), тобто часова дзвіниця, з 1530 року є справжнім символом Берна. Кожну повну годину туристи можуть не тільки почути бій Бернської цитглогге, а й подивитись на годинникові виставу з фігурками півня і Кроноса - Бога часу.
Фото: picture-alliance/dpa/Sputnik/A. Filippov
Астрономічний годинник, Страсбург
Цей годинник всередині Страсбурзького собору також був побудований швейцарськими майстрами та вважається яскравим зразком мистецтва епохи Відродження. Щодня о 12.30 фігури, що є елементами годинника, починають рухатися. Серед них біблійні апостоли, а також чотири відрізки життя людини, символічно представлені дитиною, юнаком, дорослим та літньою людиною. Усі вони проходять повз смерть.
Фото: picture-alliance/Arco Images GmbH/G. Lenz
Найбільший у світі годинник із зозулею, Тріберг (Німеччина)
Шварцвальд на півдні Німеччини відомий своїм вишневим тортом, традиційними жіночими капелюхами "болленгут" та годинниками із зозулею. Тож не дивно, що найбільший такий годинник розташований саме тут, у містечку Тріберг. Лише його механізм важить шість тонн! Побачити можна і дерев'яну зозулю 4,5 метра заввишки. Кожні півгодини вона виглядає з віконця на другому поверсі будинку з годинником.
Фото: Stadtverwaltung Triberg
Глоккеншпіль, Мюнхен
Іноді двічі, а іноді тричі на день фігури годинника на ратуші в німецькому Мюнхені показують спектакль. Тема - дві події з історії міста: весілля герцога Вільгельма V 1568 року та танець бондарів після великої епідемії чуми. І попри те, що Глоккеншпіль був створений іще на початку 20-го століття, його механізм працює завдяки енергії, виробленої сучасними сонячними панелями.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Warmuth
Якірний годинник, Відень
Найвідоміший годинник Відня прикрашає місточок між будівлями Анкер-Хофу на площі Високий ринок в центрі австрійської столиці. Спроектував його художник епохи модерну Франц Мач (Franz Matsch). Щогодини до циферблату виїжджає статуя однієї з 12-ти визначних історичних постатей Відня, а опівдні, під музику, вони з'являються усі разом. Зокрема, й імператриця Марія Терезія та композитор Йозеф Гайдн.
У Австрії можна відвідати ще один відомий хронометр: на Годинниковій вежі замку Шлоссберг у Ґраці, яку видно чи не з кожної точки міста. Особливість цього годинника в тому, що дві його стрілки переплутані: годинникова довша, а хвилинна - коротша. Річ у тому, що в давнину на циферблаті була тільки одна велика стрілка - годинникова, щоб її було здалеку добре видно. Другу додали значно пізніше.
Фото: picture-alliance/dpa/Votava
Годинникова башта Святого Марка, Венеція
Астрономічний годинник на площі Святого Марка показує не лише час, але й знак Зодіаку та фази місяця і сонця. До останньої рестраврації у 1998 році в будівлі разом з родиною мешкав "температоре", тобто охоронець башти. З 2006 року за точністю годинника стежить комп'ютер.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Engelhardt
Будинок магії, Блуа
Власне це не годинник у звичному розумінні цього слова, але драконячі голови з французького міста Блуа дуже пунктуальні. Щопівгодини вони визирають з вікон Будинку магії та страхітливо рухаються під музику, що дуже подобається дітям. В цій же будівлі розсташувався музей магії, адже саме у Блуа народився відомий ілюзіоніст, "батько сучасної магії" Жан Ежен Робер-Уден.
Щороку навесні та восени переводяться стрілки годинників. Двічі на рік це означає особливу увагу до часу та його вимірювачів - загалом речей буденних. Тим не менше, з давніх давен годинники є чимось особливим.
Фото: Isna
Сонячний годинник
Цей спосіб вимірювати час був відомий вже древнім єгиптянам. Такі сонячні годинники користуються популярністю і сьогодні. У деяких містах такі годинники можна знайти у парках або на будівлях - у вигляді витворів мистецтва. Людям вони подобаються. Але у них є один великий недолік: у хмарну погоду вони нічого не показують.
Фото: Mehr
Пісочний годинник
Пісочний годинник схожий на секундомір. Він вимірює лише певний проміжок часу. Коли закінчився пісок, минув час. Такі годинники відомі з часів раннього середньовіччя.
Фото: picture-alliance/dpa/D. Ebener
Водяний годинник
Так виглядають сучасні водяні годинники. На цьому фото - у вигляді скульптури в одному з торгівельних центрів Берліна. Такі годинники відомі з 16 століття до нашої ери. До речі, генезу вислову "час спливає" можна пов'язати саме з водяними годинниками.
Фото: picture alliance/Eibner-Pressefoto
Кишеньковий годинник
До появи на ринку наручних годинників найпоширенішими були кишенькові. Прикріплений ланцюжком чоловіки носили його у кишені піджака чи жилетки. Сьогодні такі годинники популярні переважно серед хіпстерів. Ними подекуди користуються і жінки. Хороший смак не залежить від статі.
Сегмент годинників класу "люкс", здається, не насититсься ніколи. Такі бренди як Rolex, Omega, Rado і Tag Heuer більшості відомі лише з розповідей про життя багатіїв. "Люксові" годинники можуть коштувати понад мільйон євро.
Фото: picture-alliance/dpa/Carsten Rehder
Революція від Swatch
Той, хто не може прибати собі люксову модель, може підшукати веселі і різнобарвні годинники. Але не прості! У 1980-90-х виробник годинників Swatch вийшов на ринок і запропонував кольорові моделі на смак кожного. Швейцарські пластикові годинники відразу здобули популярність. І тепер серед колекціонерів деякі годинники Swatch продаються за тисячі євро.
Фото: picture alliance/AP Photo
Контрольний годинник
Є й годинники, яким мало хто радіє. Контрольні годинники досі існують на деяких підприємствах, фіксуючи початок і кінець робочого дня. Винайшли їх, за загальноприйнятою версією, у 19-му столітті у Німеччині.
Фото: picture-alliance/dpa/dpaweb/A. Scheidemann
Паркомат
Паркомати, тобто годинники, що вимірюють час на стоянках авто, часто засмучують водіїв. Адже у гаманці завжди бракує необхідних монеток. Не доплатиш за час на парковці - отримаєш штрафну квитанцію. Тому паркомати у сучасному світі сприймають як лихо. Однак ніхто нічого не може з ним вдіяти з 1935 року, коли він вперше з'явився у США.
Фото: picture-alliance/dpa
Атомний годинник
Хто бажає знати час до мілісекунди, має скористатись спеціальним атомним годинником. Цей вимірювач часу існує поза впливом сили тяжіння і працює незалежно від того, в якому часовому поясі знаходиться. Однак на руку такий годинник не надягнеш та й загальнодоступним він також не є. Квантовий годинник, визнаний на міжнародному рівні, вимірює час у Парижі.
Фото: picture alliance/dpa/J. Stratenschulte
Годинники-смартфони
Цифрові годинники-смартфони здобувають дедалі більше популярності. І що - незабаром мінікомп'ютери на руці повністю витіснять годинники? Виробники годинників сподіваються, що ні, а тому презентують на ярмарку Baselworld у Швейцарії нові модні моделі наручних годинників.