Станиця Луганська: після розведення сил - лише сподівання
Ігор Бурдига
12 липня 2019 р.
Ремонт єдиного на всю Луганську область пішого переходу на непідконтрольні території от-от розпочнуть, пообіцяв президент Зеленський. Та у самій Станиці Луганській до реалізації цих планів ставляться скептично.
Реклама
"Це що, міст вже ремонтувати почали?" - 67-річна Галина Іванівна проводжає поглядом вантажний кран, що заїжджає на контрольний пункт в'їзду-виїзду (КПВВ) "Станиця Луганська". Як і тисячі інших мешканців непідконтрольної українському урядові частини Луганщини, жінка прийшла до Станиці Луганської, перетнувши цього дня міст через Сіверський Донець хиткими дерев'яними сходами, які міжнародні місії вже п'ятий рік називають вкрай небезпечними. Однак іншого шляху немає.
Селище пенсіонерів
"І так принаймні щомісяця", - пояснює Галина Іванівна і займає чергу до банкомату, що розтягнулась ледь не на сотню метрів. Ця літня жінка - одна з так званих "пенсійних туристок", тобто громадянок і громадян, які змушені перетинати лінію зіткнення для оформлення та отримання пенсій на території, контрольованій українським урядом.
Таких візитерів з непідконтрольних територій тут більшість. Черги з літніх людей можна побачити по всьому селищу - біля банкоматів, управління соціального захисту, магазинів з продуктами та домашнім крамом. За межі Станиці - колись дачного селища луганчан - виїзжає хіба що 15 відсотків з понад 12 тисяч громадян, які перетнули КПВВ 10 липня, підраховують водії автобусів, що розїжджаються звідси усією областю.
Міст страждань
Станичний міст через річку Сіверський Донець, по якій згідно з Мінськими домовленостями офіційно проходить лінія розмежування, потерпав із самого початку бойових дій на Луганщині. В березні 2015 року його було зруйновано вщент та за півроку, закріпивши міст дерев'яними конструкціями, в Станиці врешті відкрили єдиний на всю область піший КПВВ.
З того часу питання відновлення переходу мостом піднімалося неодноразово, однак безрезультатно. В березні цього року Євген Марчук - на той час представник України в Мінській тристоронній групі - врешті пояснив головну причину: Україна та Росія не могли узгодити технічні параметри відбудови.
Українська сторона наполягала на тому, щоб лишити колись автомобільний міст пішохідним, обмеживши ширину до 2,2 метра, а максимальне навантаження - 5 тоннами. А російська пропонувала розширити проїзд до 4-х метрів. "Таким чином по ньому проїхали б і російські танки, і бронетранспортери", - пояснював Марчук.
Зі слів президента Володимира Зеленського, який 7 липня анонсував початок ремонту мосту, так і не стало зрозуміло, за яким проектом і з якими параметрами відбудують багатостраждальний міст. Утім, навіть якщо українська сторона щось і запропонує, по інший бік Сіверського Донця реконструкцію все одно не схвалюють.
"Акт агресії"
Реакцію керівництва самопроголошеної "ЛНР" на плани Зеленського з відбудови мосту важко назвати послідовною. Ще тиждень тому лідер сепаратистів Леонід Пасічник вітав заяви про ремонт, називаючи їх "перемогою "ЛНР", якій вдалося змусити українську владу "відбудовувати зруйноване". Однак 10 липня він несподівано заявив, що вважатиме будь-які дії на "своїй" половині мосту "актом агресії". "У разі необхідності, міст ми самі відновимо. І з нашої боку, і з вашого", - написав Пасічник у Twitter.
"Це вже не вперше зриваються якісь проекти через неготовність з того боку дзеркально виконувати домовленості", - каже DW голова Станично-Луганської райдержадміністрації Юрій Золкін.
Попри скепсис Золкін запевняє, що місцева влада готова підтримати проект відбудови всім необхідним - від забезпечення будівельників питною водою, якої, до речі, бракує в селищі, до надання їм тимчасового житла. "Та рішення про будівництво, як, зрештою, і деталі проекту - справа обласної влади", - пояснює чиновник.
Хитке перемир'я
"Ні, це не на міст повезли. Просто прикордонники облаштовують свій пункт", - відповідає на зауваження Галини Іванівни Дмитро, полковник групи військово-цивільного співробітництва, який просить називати його за позивним "Ронін". Як представник ЗСУ нині він і сам не має заходити далі вагончиків прикордонних військ - такі вимоги розведення військових сил поблизу Станиці Луганської.
За умовами розведення, українські військові відступили від "нуля" на 500 метрів вглиб Станиці, та відгуки щодо нової розстановки сил суперечливі: з одного боку, передові позиції відтепер ближче до дислокації резервних сил, а з іншого - погіршився огляд лінії розмежування та швидкість реакції у разі порушення сепаратистами режиму тиші.
"З того боку реакція не симетрична - нам доповідають про бойовиків, переодягнених у цивільне, що перебувають на мосту навіть зі зброєю, - розповідає "Ронін". - Нікуди не поділися й бетонні блоки, які заважатимуть відбудові мосту".
Та відступивши вглиб Станиці, українські військові лишили в "сірій зоні" 75 будинків, де мешкає близько сотні людей. Територію наразі посилено патрулює поліція, поки що ситуація спокійна, розповідає начальник місцевого відділку Олександр Клименко.
"Та у разі, як перемир'я порушиться, ми опинимось просто на лінії вогню між двома сторонами", - нервує мешканка нової "сірої зони" Тетяна.
Розведення сил в Станиці Луганській: що далі? (05.07.2019)
01:37
Дорога життя: як люди перетинають лінію фронту у Станиці Луганській
Щоб потрапити з "ЛНР" у Станицю Луганську тисячі людей щодня долають зруйнований міст. Нещодавнє розведення сил дало їм надію на полегшення. Найдраматичніші моменти з життя найбільш проблемного КПВВ - у фотодобірці DW.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Міст через лінію фронту
Міст через Сіверський Донець у Станиці Луганській підірвали під час боїв у 2015 році. Президент Володимир Зеленський, який 7 липня разом із главою Європейської Ради Дональдом Туском відвідав КПВВ, пообіцяв якнайшвидше його відновити. Проте для цього сепаратисти мають демонтувати свої укріплення. А в "ЛНР" вже заявили, що односторонні дії з ремонту мосту зірвуть розведення сторін.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Кордон, створений війною
КПВВ "Станиця Луганська" - єдиний у Луганській області та один із п’яти функціонуючих на Донбасі. Щодня лінію розмежування тут перетинають в середньому 5-6 тисяч людей. Пішки. Більшість з них повертається того ж дня. Вони ідуть на підконтрольну уряду територію, щоб отримати пенсію, зробити покупки або відвідати рідних, які живуть на іншому боці лінії фронту.
Фото: DW/M. Berdnyk
Вимушено зареєстровані переселенці
Багато людей на КПВВ офіційно є переселенцями. Втім, більшість з них досі мешкає на території "ЛНР". Фіктивний статус біженців їм потрібен, щоб отримувати пенсії та соціальні виплати на підконтрольній уряду території. Аби не втратити статус переселенця, вони мають раз на два місяці перетинати лінію розмежування. Президент Володимир Зеленський запропонував збільшити цей термін до одного року.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Найбільш вразливі
На КПВВ дуже багато людей в інвалідних візках. Зазвичай на вулицях українських міст, не пристосованих для людей з особливими потребами, їх не побачиш. Проте тут правила одні для всіх: мешканці окупованих територій, які мають інвалідність, так само повинні періодично перетинати лінію фронту, щоб підтвердити фіктивний статус переселенця і отримати пенсію.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Вбивча спека
Люди у чергах потерпають від шаленої спеки. Медики розповідають, що у літні дні на КПВВ "Станиця Луганська" десятки цивільних зазнають теплових ударів. Трапляються і смертельні випадки. 22 червня від інсульту тут помер літній чоловік, який прямував з "ЛНР" на підконтрольну уряду територію.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Між двома "нулями"
Це - колишні передові укріплення української армії, так званий "нуль". Бійці залишили їх під час розведення сил. Люди кажуть, що переходити на інший бік їм тепер стало психологічно легше - почуваються більш безпечно. Адже раніше частина шляху лежала між передовими позиціями ЗСУ і сепаратистів, які знаходились на відстані лише 400 метрів одна від одної.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Нагадування про війну
Обабіч переходу - зруйновані під час активної фази війни будинки. Станиця Луганська належить до населених пунктів, що найбільше постраждали від бойових дій. Загалом у Станично-Луганському районі було пошкоджено або зруйновано майже 4000 будинків - це приблизно п'ята частина всього житлового фонду.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Небезпечні сюрпризи
Залишок снаряду, що на світлині, не є небезпечним - на відміну від мін і боєприпасів, що не розірвалися. Скільки їх на узбіччі - достеменно не знає ніхто.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Побоювання вандалізму
Раніше цей пам’ятник загиблим нацгвардійцям знаходився на контрольованій ЗСУ частині переходу. Після розведення сторін він опинився у "сірій зоні", де немає української влади. Військові побоювались, що прихильники сепаратистів можуть пошкодити пам’ятник. Втім, цього не сталося. Також ніхто не чіпає українських прапорів, які залишились на колишніх передових позиціях ЗСУ.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Станичні "рикші"
Людей, які не мають сил подолати перехід пішки, за гроші підвозять так звані "рикші" або "бабковози". Увага журналістів їм не подобається - адже їхній бізнес нелегальний. Втім, завадити їм нікому - влади у "сірій зоні" немає. На саміті Україна-ЄС президент Володимир Зеленський пообіцяв пустити переходом автобуси і електрокари. Але наразі "рикші" залишаються єдиним транспортом на КПВВ.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Руслан і його візок
"Бабковоз" Руслан працює на переході вже понад чотири роки. Має власний візок. Поїздка від мосту до українського КПВВ - а це десь кілометр - коштує 50 гривень або 100 російських рублів, які в ходу в "ЛНР". Втім, запевняє чоловік, може підвезти і безкоштовно, якщо "пасажир" не має грошей. Розповідає, що послугами "рикш" користується навіть молодь заради розваги.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Торгівля попри блокаду
Інший поширений бізнес на КПВВ - перевезення товарів з підконтрольної уряду України території до "ЛНР". Людей, які цим займаються, називають "тачечниками". На підконтрольну сепаратистам частину Луганщини везуть здебільшого продукти харчування і засоби особистої гігієни. Адже на підконтрольній уряду території вони дешевші та більш якісні. Одна людина може провезти не більше 75 кілограмів на добу.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
"Тачечник"-поет
"Тачечник" Євген Вальдман колись працював бухгалтером. Тепер возить продукти зі Станиці Луганської в "ЛНР". Сьогодні у його візку - 22 кілограми сиру. Розраховує заробити 250 гривень. У вільний час пише вірші про війну на Донбасі. Каже, що після розведення сторін атмосфера на переході стала менш напруженою. Як і всі на переході, мріє про мир.