"У мене у Луганську живе мама. Коли ще був мобільний зв’язок, я постійно їй телефонувала. Але від неї тільки і чула, що в місті постійні артобстріли. Вона сиділа у підвалі, і здавалося, що крім жаху вона більше нічого не відчуває. Утім вже два тижні як я про неї нічого не знаю", - розповідає Deutsche Welle 20-річна Марія, яка нині перебуває в Маріуполі. За різними даними, півмільйонне промислове місто на Сході України через бойові дії залишила приблизно половина населення.

Чимало луганчан подалися до Росії, кордон якої знаходиться поруч, у багатьох там - родичі та друзі. "Вже після переїзду в Росію до родичів, ми дізналися, що у наш новий двохповерховий будинок в Луганську влучив снаряд. Закриті всі банки, не виплачуються пенсії, зарплати та соціальні виплати", - розповідає DW Тетяна, яка з новонародженою дитиною змушена була утікати від куль через кордон.

Інша жителька Луганська Світлана вже місяць знаходиться на лікуванні в одному із санаторіїв Дніпропетровщини. "Тут нам усі співчувають. Медперсонал до нас дуже добре ставиться. Але, незалежно від цього, відчуваю я себе дуже погано, високий тиск, постійний головний біль. Тому що всі думки - про дім і рідне місто, з яким немає жодного зв’язку", - розповідає вона.

Люди готують їжу на вогнищах

У Луганську немає світла, повністю зруйнована мережа енергопостачання та водопостачання, розповідає DW керівник Луганської громадської організації "Права справа" Дмитро Снігірьов. Питну воду, за словами активіста, підвозять місцеві підприємці і безкоштовно роздають людям. А технічну деякі жителі міста набирають із труб у підвалах, розповідає він.

Звичайно, найбільше від відсутності води потерпають мешканці багатоповерхових будинків, каже Снігірьов. Тоді як у приватному секторі міста луганчани мають свердловини. "Їжа готується на вогнищах у центрі міста. Люди виходять, приносять у кого що є із продуктів, розпалюють вогонь і у великих казанках готують їжу", - додає він.

Продукти у Луганську, за словами Снігірьова, можна придбати на ринку та у невеличких продуктових магазинчиках. А от великі супермаркети, за його даними, у більшості закрилися після випадків мародерства з боку озброєних сепаратистів. У місті фактично не працює громадський транспорт. Але насправді людям вже і нікуди їздити, більша частина підприємств просто зруйнована, каже Снігірьов.

Віртуальна влада

Згідно з офіційною інформацією, яка публікується на сайті мерії, в обласному центрі продовжується озброєне протистояння, руйнуються житлові будинки та об’єкти інфраструктури. За цими даними, у Луганську продають хліб та продукти першої необхідності. Однак постачання інших продуктів харчування та медикаментів до міста вже давно не відбувається. Також упродовж останніх місяців не сплачуються пенсії та соціальні виплати, говориться на сайті.

Щоправда, з’ясувати, де наразі перебуває сама обласна та місцева влада Луганщини, неможливо через відсутність будь-якого зв’язку із містом. На думку активіста Снігірьова, заяви про гуманітарну катастрофу у місті з вуст міської влади виглядають цинічно, адже та сама підтримувала сепаратистів і тим самим привела місто до такого стану.

Луганчани, які покинули місто, об’єднуються у групи в соцмережах. В інтернет-форумах вони намагаються обмінюватися інформацією про події в Луганську. Кожного хвилює, чи підпав під обстріл будинок, у якому він мешкав, чи вдалося врятуватися його родичам та знайомим. Відвідувачі форумів - люди різних політичних поглядів. Але усі закликають до миру.