Незадовго до візиту президента України Володимира Зеленського до Берліна у німецькій столиці відбулася конференція, присвячена перспективам українського банківського ринку. Захід, що відбувся у німецькій столиці, зібрав представників великих німецьких та європейських банків, а також бізнесменів, які ведуть чи зацікавлені у веденні справ в Україні. Офіційний Київ на форумі представляв заступник голови Національного банку України (НБУ) Дмитро Сологуб. З ним спілкувався кореспондент DW.

DW: Пане Сологуб, НБУ прогнозує зростання економіки України у 2019 році на рівні 2,5 відсотка. Це майже на відсоток менше попереднього року та дорівнює року початку блокади Донбасу. Що стало причиною гальмування?

Дмитро Сологуб: Треба розуміти, що просто порівнювати з 2016 роком важко - тоді база була дуже низькою, відтоді економіка виросла. А так, є декілька причин, які ми бачимо, чому в цьому році економіка уповільнюється. Торік у нас був майже рекордний врожай - майже 70 мільйонів тонн. Цього року ми очікуємо поки трохи менший врожай. Це один фактор. Другий - те, що ми бачимо щодо очікувань бізнесу, пов'язаних із політичним циклом. Третій момент - світова економіка уповільнюється. На Україну, як на відкриту економіку, сильно впливає ситуація на зовнішніх ринках. Ну, й четвертий фактор - в кінці минулого року та на початку цього року ситуація в Азовському морі короткостроково також впливала на темпи зростання металургійної, гірничо-видобувної галузей. Також впливає монетарна політика Національного банку, яка є досить жорсткою, аби знизити інфляцію.

У ЄБРР також погіршили прогноз на поточний рік до 2,5 відсотків, пояснивши це виборами. Тобто, політична турбулентність справді впливає на ситуацію?

Коли ми у цьому році опитували компанії, деякі з них говорили, що вважають цей період виборів періодом невизначеності, і це у певній мірі впливає на рішення, які вони ухвалюють. Але ми вже прожили один передвиборчий період, бачили певні коливання курсу, але не бачили нічого такого екстраординарного. В рамках програми МВФ торік був ухвалений адекватний бюджет. Ми бачимо, що поступово економіка вже привчається жити у режимі політичного циклу.

Як привабити за цих умов західних, зокрема, німецьких інвесторів?

Ми спілкуємося із інвесторами і бачимо, що ситуація насправді не така погана. Все ж зростання економіки має велике значення. Вони бачать, що їхній бізнес процвітає. А у нинішньому уповільненні темпів зростання немає нічого неочікуваного. У першому кварталі ми спостерігали уповільнення до двох відсотків, але вже у квітні дані були більш позитивними. Декілька секторів виросли досить сильно: транспорт, будівництво, сільське господарство, промисловість, торгівля відчували себе досить непогано.

Деякі передвиборчі заяви з команди чинного президента викликали занепокоєння щодо збереження незалежності регулятора. Чи відчуває Нацбанк якийсь тиск з боку Адміністрації президента?

Ми продовжуємо робити свою роботу. У нас є визначені законодавством терміни, і легальних причин для того, аби змінити керівництво Нацбанку раніше, немає. І вже після виборів ми бачили риторику президента і адміністрації, спрямовану на підтримку незалежності НБУ. І діалог, який був у голови центрального банку із президентом в рамках переговорів із МВФ, - він це підтверджує.

МВФ планує продовження переговорів вже після виборів до парламенту. Що має зробити Україна, аби мати шанс на продовження співпраці?

Окрім часових змін у програмі МВФ ситуація у переговорах із фондом досить позитивна. Єдине достатньо принципове питання, яке виникло вже під час виконання програми фонду, - це закон про незаконне збагачення. Щодо іншого - великих проблем ми не бачимо. Якщо говорити про відновлення переговорів, немає необхідності вигадувати велосипед. Більшість речей, які потрібно робити, вони вже й так прописані у програмі МВФ, і деякі з них вже знаходяться у процесі виконання. Це реформа податкової та митної систем, це подальші реформи енергетичного сектору. Це земельна реформа, приватизація - усі ті речі, які були вже в меморандумах МВФ. Для НБУ - це подальше зниження інфляції і реформа фінансового сектору.

Втім, до цього не завжди вдавалося утримувати інфляцію у коридорі, який для себе визначав Нацбанк. Чому це виявилося такою непростою задачею?

На інфляцію впливають багато факторів: і структурних, і короткострокових. В нас достатньо монополізована економіка. Конкуренція, як ми знаємо, сприяє зниженню цін. Коли монополісти та олігополісти встановлюють ціни, це, безсумнівно, впливає на інфляцію. Окрім того, є той ефект, який був достатньо сильним у 2016-2017 роках, - це так зване вирівнювання відносних цін. В нас після кризи, після девальвації внутрішні ціни, якщо порівняти їх із іншими країнами, були набагато нижчими. Пізніше, коли Україна почала набагато більше експортувати на зовнішні ринки, в тому числі й через угоду про асоціацію із ЄС, в Україні ціни почали рости набагато більш високими темпами, ніж у сусідів. Але цей процес поступово уповільнюється.

Нацбанк почав таргетувати інфляцію, але відпустив курс гривні у "вільне плавання". Втім національна валюта залишається стабільною. У чому секрет?

Я радий, що люди тепер кажуть, що гривня стабільна. Цього року амплітуда коливань була з 28,2 гривні за долар до 26,1. Тобто, ми бачили коливання у діапазоні 9 відсотків. Якщо згадати ситуацію три-чотири роки тому, людей лякали коливання у кілька копійок. Але нинішня ситуація є здоровішою, бо на валютному ринку попит та пропозиція не завжди збігаються. Раніше, коли були ці неспівпадіння, національному банку доводилося постійно підтримувати курс на якомусь рівні. А зараз ринок сам шукає рівновагу.

Чи коректно говорити, що українська валюта стабілізувалася?

Так, можна це стверджувати. Ми уважно дивимося на тренди обмінного курсу, на так звані показники волатильності і бачимо, що вони не сильно відрізняються від рівня волатильності польського злотого чи чеської крони до американського долара. Але повернення довіри до національної валюти - це тривалий процес. Раніше, коли гривня починала зростати, всі починали купувати валюту, бо думали, що буде гірше. Тепер ми вже неодноразово були свідками ситуації, коли девальвація гривні призводить до виходу на ринок продавців і курс робить коливання назад. У кінцевому підсумку відбудеться те, що вже відбулося у країнах Східної Європи - люди звертатимуть на це менше уваги.

Ігор Коломойський неодноразово говорив про те, що дефолт не буде загрозою для української економіки. Та наскільки великим є запас України, аби не допустити цього?

Ситуація, насправді, не виглядає загрозливою. Справді, з 2018 по 2021 роки буде пік погашення Україною зовнішніх боргів. Але, знову ж таки, ми живемо у цій ситуації майже півтора роки і бачимо нормальну фіскальну політику, нормальну монетарну політику, нормальну політику банків, які спокійно виплачують свої борги. Плюс, випуск єврооблігацій. Все це допоможе пройти (цей період, - Ред.). Так, співробітництво з МВФ важливе, бо дає інвесторам впевненість і знижує вартість запозичень для України. Для того, аби нормально пройти період 2020 та 2021 років краще мати цю "подушку" МВФ. І, плюс, реформи, які я вже згадав, - їх легше проводити, коли тисне МВФ.

Питання судових суперечок довкола націоналізації "Приватбанку" також залишається на порядку денному. Які конкретні наслідки можливі, якщо суд не дослухається до аргументів НБУ?

Достатньо важко відповідати на це запитання, бо рішення суду може бути сформульованим дуже різним чином. З іншого боку, ви бачили, мабуть, що всі міжнародні партнери і бізнес- та експертна спільнота всередині України говорять про те, що націоналізація "Приватбанку" була проведена правильно, у НБУ фактично не було іншого виходу. Тому позиція національного банку у цьому питанні досить сильна.