Оглядачка наукового журналу „Леонардо” Дагмар Рерліх ділиться своїми враженнями від твору й наводить кілька уривків з нього:

„Немає жодної людини. Ніде в цілому світі. Собаки, кішки, коні, слони, носороги, комахи – всі вони залишилися, тільки нас немає. З якої саме причини – не важливо. Автора цікавить інше питання: що буде з планетою Земля далі. „Того самого дня, як людство зникло, природа заходилася наводити порядок”, - розпочинає свою розповідь Алан Вайсман: „На другий день після нашого зникнення затопило тунелі Нью-Йоркського метрополітену...”

...бо навіть коли немає опадів, із підземки щодня доводиться відкачувати до 50 тисяч тонн ґрунтових вод, але хіба ми, пасажири, колись замислюємося над цим? За якісь місяці, веде далі автор, крізь асфальтовий панцир вулиць пробилися перші трави та квіти. За кілька років - зміцніли паростки дерев...

„Століття по тому, як припинилася торгівля слоновою кісткою, тобто, полювання на слонів, кількість цих тварин збільшилася на Землі в 20 разів..”

Жодного мисливця, жодного рибалки, жодного лісоруба. Ніяких пестицидів, гербіцидів, інсектицидів. В океанах відновилися популяції тріски та інших видів риб, що свого часу майже вимерли. Ліси повертають собі території, відібрані в них під мегаполіси, промислові зони, поля та плантації...

„За 500 років після того, як ми зникли, передмістя вже цілком позаростали деревами. У непролазних хащах помітні алюмінієві деталі від машин для миття посуду, каструлі з нержавної сталі...”

Спорожнілі міста поступово зникають під зеленими шатами. Особливо швидко зруйнувалися будівлі з такого недовговічного матеріалу, як бетон. А от руїни Кельнського собору, як і інших стародавніх церковних споруд, ще тисячоліття нагадуватимуть про наше існування. Не швидко зітреться й „відбиток пальців” людини в атмосфері: надлишок СО2, спричинений промисловими викидами та транспортом, зберігатиметься понад сотню тисячоліть.

„За 250 тисяч років: плутоній, що свого часу просяк у довкілля крізь зіржавілу оболонку ядерної зброї, більше не впливає на природний радіаційний фон...”

Щопізніше на сьомий день, після того, як Земля раптом збезлюділа, на всіх 440 АЕС відмовили аварійні системи охолодження. У реакторах розпочалася неконтрольована ядерна реакція. Але від атомних катастроф природа оговтається швидше, ніж нам здається, переконаний Алан Вайсман. Такого висновку він дійшов, побувавши в Чорнобильській зоні. Набагато довше - а саме мільйони років – спадщиною нашої цивілізації будуть речі з пластику. І серед них - рештки тих самих зручних пластикових пакетів, без яких неможливо уявити сьогоднішнього життя. Чи вміли ми виробляти ще щось вічне, окрім сміття?

„За 10 мільйонів років після зникнення людства, іще можливо розпізнати деякі деталі на скульптурах із бронзи...”

Людина як епізод в історії планети...

За матеріалами німецьких ЗМІ