Відшукати в інтернеті фірми, які допомогають закордонним компаніям "прописатися" в Люксембурзі зовсім нескладно. За даними Люксембурзької асоціації міжнародних послуг менеджменту, нині в цій країні діють близько 330 фірм, які можуть допомогти іноземцям зареєструвати в герцогстві, відомому своїми низькими податками, компанію або холдингову структуру. Обслуговують вони клієнтів з багатьох держав світу, в тому числі й з колишніх радянських республік.

І, судячи з усього, серед російських, українських або, скажімо, казахських підприємців ця мініатюрна західноєвропейська держава користується особливою любов'ю. У багатьох люксембурзьких компаніях з надання послуг з бізнес-реєстрації діють навіть цілі відділи, які спеціалізуються на пострадянському просторі. В одній з таких фірм ще кілька місяців тому працювала й Ольга В., яка на умовах анонімності погодилась прокоментувати ситуацію.

Спеціалізація - пострадянський простір

У розмові з DW Ольга В. розповіла, що заможним клієнтам з країн СНД, як правило, пропонують відкрити або "фірму-поштову скриньку" або невеличкий офіс. "Клієнти з колишнього СРСР приходять до Люксембургу, по-перше, через гарантію банківської таємниці, по-друге, через відсутність податку на дивіденди й нараховані відсотки, - каже Ольга. - Така новостворена фірма не веде жодної діяльності, вона тільки тримає акції і отримує прибуток". Тобто, найпривабливіша схема для бізнесменів з колишнього СРСР може виглядати так: заробив вдома кілька мільйонів, придбав акції, відкрив "фірму-поштову скриньку" і отримуй дивіденди на анонімний люксембурзький рахунок.

Не дивно, що маленький Люксембург належить до лідерів за обсягами інвестицій в ту саму Росію. "80-90 відсотків цих грошей - це російські ж кошти реінвестовані в Росію", - уточнив на веб-сторінці Російського клубу Люксембургу його президент і бізнесмен Всеволод Ямпольський. За інформацією Порталу зовнішньоекономічної інформації РФ, обсяг накопичених інвестицій з Люксембургу в російську економіку станом на 2011 рік склав майже 37 мільярдів доларів США.

Що буде, якщо банківську таємницю скасують

Втім, здавалося, нині ситуація мала б змінитися і Люксембург мав би втратити привабливість для пострадянських олігархів. Адже люксембурзький міністр фінансів Люк Фріден повідомив, що банківську таємницю відтепер буде послаблено й Люксембург приєднається до автоматичного обміну даними про тих, хто шукає податкових привілеїв. Втім, не все так просто.

В офіційній заяві для преси Фрідена, оприлюдненій кілька днів тому, написано, що обмінюватися даними Люксембург буде з іншими державами ЄС і виключно про громадян цих країн. На що чекати громадянам тих країн, які не входять до складу Євросоюзу? "Фіскальний режим стосовно виплат, які отримують громадяни третіх держав, залишиться незмінним і надалі регулюватиметься двосторонніми угодами про запобігання подвійному оподаткуванню між Люксембургом та цими державами", - йдеться у письмовому зверненні до преси.

В ОЕСР претензій нема

За поясненням DW звернулося до Відділу з міжнародної співпраці та оподаткування Організації з економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Координатор з питань комунікацій Джеремі Меддісон повідомив, що вони не можуть класифіукувати Люксембург як "податкову оазу", оскільки завданням організації не є визначати - у яких країнах створені умови для того, аби краще сховати гроші. Для ОЕСР важливо, щоб були підписані 12 угод про обмін фіскальною інформацію.

"Нині важливі три речі - наявність інформації, доступ до інформації та обмін інформацією. Висновки ж з усього цього має робити громадськість та журналісти," - повідомив Deutsche Welle координатор з питань комунікацій Джеремі Меддісон.Тож доки Люксембург виконує ці три пункти в ОЕСР нема до нього жодних питань.

Дружиш з владою - проблем не буде?

Відповідно до угоди про запобігання подвійному оподаткуванню, прмиром, з Росією механізм обміну податковою інформацією між Москвою та Люксембургом встановили ще 1993 року. Водночас у документу зазначено, що жодна зі сторін не зобов'язана розкривати „будь-яку торгову, підприємницьку, промислову, комерційну або ж професійну таємницю або ж секретний торгівельний процес, або ж інформацію, розкриття якої входило б у протиріччя з державною політикою“. Отже, кожна із сторін завжди може проголосити таку інформацію, наприклад, комерційною таємницею. Примусити ж розкрити її може лише суд. А доти, доки в багатьох країнах колишнього СРСР бізнес тісно пов'язаний з владою та судовими органами, фірми, створені особами, наближеними до державного керівництва, можуть і надалі успішно діяти, а їхні власники - спати спокійно.

Та й на думку Ольги В, росіяни, українці та казахи навряд чи тепер раптом почнуть переводити гроші з Люксембургу на якісь далекі острови. Оскільки для них важливим є географічно близьке розташування. Аж надто люблять вони приїздити і "провідувати власні грошики" в банку.