Коли 3 жовтня 1990 року колишній священик та нинішній федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук обійняв посаду спецуповноваженого федерального уряду з опрацювання архівів "штазі", в країні спалахнула палка дискусія. Багато хто вважав оприлюднення секретних документів не вельми слушною ідеєю та навіть побоювався вбивств, якщо стане відомо, хто чим займався за часів соціалістичного режиму в Східній Німеччині. Але цього не сталося. Жителі Німеччини позитивно сприйняли діяльність відомства з опрацювання архівів "штазі", адже таким чином вдалось ліквідувати чимало білих плям у повоєнній німецькій історії.

Міністерство державної безпеки НДР, або як його скорочено називали німці - "штазі", утримувало цілу армію неофіційних працівників. Вони шпигували за сусідами, співробітниками, друзями, родичами і навіть одне за одним. За даними уряду ФРН, у Східній Німеччині нараховувалось близько 189 тисяч таких неофіційних шпигунів. Пролити світло на діяльність східнонімецької спецслужби якраз і допомагає "федеральний уповноважений з роботи з документами Служби державної безпеки колишньої Німецької Демократичної Республіки" (повна офіційна назва посади) та його відомство. Невдовзі нову установу почали називати просто "відомством Ґаука".

Закривати чи реформувати

За майже чверть століття "відомство Ґаука" проробило чимало роботи, й тепер постало питання, чи має сенс утримувати цю структуру й надалі. Наприклад, Йорґ Дріссельманн, директор берлінського музею "штазі", для себе це питання вже вирішив: "Я вважаю, нам вона більше не потрібна".

Навіть голова консультативної ради при федеральному уповноваженому з питань опрацювання архівів "штазі" Ріхард Шредер теж вважає, що потреби в подальшому існуванні установи принаймні в тому виді, в якому вона існує зараз, нема. Він пояснює, що завдання такого відомства полягало в регулюванні доступу до документів, які зберігаються в архівах колишньої східнонімецької спецслужби. Тепер це врегульовано судовим порядком і питання доступу до архівів більше не постає, каже Шредер.

Проте аргумент, до якого вдається і Йорґ Дріссельманн - а саме, що ліквідація відомства допомогла б "зекономити велику суму грошей", здається Шредеру неправильним. Навіть, якщо відомство закриють, роботу з архівами необхідно буде продовжити. "Якщо ці завдання повинні виконуватися й надалі, байдуже, під якою вивіскою, - вони спричинятимуть такі ж кошти".

Інтерес залишається великим

Інтерес до архіву, попри те, що величезна кількість документів уже вивчена, залишається великим. "Ця робота важлива, оскільки ще є люди з негативним досвідом життя за диктатури, - каже нинішній федеральний уповноважений з опрацювання архівів "штазі" Роланд Янн. За його словами, досі щомісяця надходять понад 5000 запитів на доступ до досьє, які складали працівники "штазі". Крім того, наголошує він, вкрай важливо роз'яснювати, як працює диктатура. "Це захоче знати й наступне покоління", - вважає Янн.

Діяльність цього відомства цінується не лише німцями, які воліли б дізнатися більше про своє минуле в НДР. Люди й з інших країн, які страждали від диктатури та бажають знати, як поводитись з такою тяжкою спадщиною, цікавляться відомством з опрацювання архівів "штазі". "Для наукової обробки минулого цей архів - незамінний", - вважає Ріхард Шредер. "Можна сказати, - продовжив він, - що історія НДР є найкраще дослідженою частиною німецької історії саме завдяки доступу до архівів". Немає сумнівів у тому, що цей досвід ще не раз знадобиться багатьом дослідникам у тих країнах, де свого часу також повалили диктатуру.

Днями німецький Бундестаг скликав експертну комісію, яка займатиметься майбутнім відомства з опрацювання архівів "штазі". Свої пропозиція комісія має розробити до 2019 року.