З партій, представлених нині у Бундестазі, Ліва партія Німеччини є єдиною політичною силою, яка відстоює прихильну до Росії політику у питаннях України, конфлікту на Донбасі та щодо Криму. Іноді у німецьких ЗМІ Лівих називають друзями Росії та навіть президента РФ Володимира Путіна. З якими ж поглядами щодо України йде ця партія на вибори до Бундестагу 24 вересня, за підсумками яких вона має перспективу здобути третє місце за кількістю депутатів?

Опозиція підтримує уряд

Одним з дуже небагатьох питань, у яких нинішня парламентська опозиція у ФРН (Ліві та Зелені) не лише не критикує уряд Анґели Меркель (Angela Merkel), але й одностайно підтримує його, є мінський процес. Депутат Бундестагу Андрей Гунко (Andrej Hunko) з фракції Лівих, до якого у ній спрямували відповідний запит DW, каже, що його політсила підтримувала мінський процес від самого початку. "На даний час це єдиний пакет домовленостей, на основі якого можна досягти деескалації. На сьогодні я не бачу жодної альтернативи "Мінську-2", - пояснює Гунко.

Його колега з фракції Штефан Лібіх (Stefan Liebich) так само називає переговори у Мінську та "нормандському форматі" єдиним шляхом врегулювання конфлікту. Однак при цьому він додає: "Хоча я знаю, що цей варіант в Україні є дуже спірним. Треба знайти положення, які є прийнятними для всіх сторін". Лібіх уточнює, що всередині партії розбіжностей у цьому питанні немає, ці намагання Меркель підтримують і лідери списку Лівих на виборах до Бундестагу - Сара Ваґенкнехт (Sahra Wagenknecht) та Дітмар Барч (Dietmar Bartsch).

Санкції - неефективні

А ось другий стовп політики Берліна, Брюсселя та Вашингтона - санкції щодо РФ - Ліві дружно критикують. Лібіх в інтерв'ю DW наголошує, що намагатися досягти прогресу в реалізації Мінська треба "у будь-якому разі не подовженням або посиленням санкцій щодо Росії". Якихось конкретних ідей при цьому він не пропонує, вказує лише, що багато людей в Україні та Росії зацікавлені у добросусідських відносинах між країнами. Самі ж санкції Лібіх називає неефективними: "Хоча ми засуджуємо дії Росії, я не вважаю, що Володимир Путін через санкції або закриття каналів комунікації скаже - мовляв, так, я вчинив неправильно та зміню свою позицію".

"Мінськ-2 - це добре, але санкційний режим ми сильно критикуємо, - зазначає представник німецьких Лівих Гунко. - За даними ОБСЄ, обидві сторони порушують мінські домовленості. Проте санкційний режим передбачає санкції лише щодо однієї сторони - Росії". Як наслідок українські націоналісти, на думку німецького депутата, зацікавлені у тому, щоб мінські домовленості не впроваджувалися, завдяки чому санкції подовжуватимуться. При цьому Гунко виступав би і проти запровадження санкцій щодо України за невиконання мінських угод. "Однак я би поставив під питання фінансову допомогу Україні, якщо, наприклад, не будуть реалізовані зміни до Конституції щодо особливого статусу Донбасу", - додає політик. Друга складова його бачення, як посприяти імплементації Мінська, полягає у зниженні напруженості відносин між Заходом і РФ, адже вони "перебувають у тісному зв'язку".

Конфлікт на Донбасі Гунко вважає наслідком як "перевороту у Києві у лютому 2014 року", здійсненого "антиконституційним шляхом", так і "російської підтримки спершу федералістів, згодом - сепаратистів". Цю підтримку він бачить як з боку приватних осіб, так і з боку державних структур. Солдати з РФ також присутні на Донбасі. "Але їх невелика частина серед тих, хто воює за сепаратистів. Це не можна визначати як вторгнення російської армії", - переконаний Гунко.

Дві течії у партії

За повідомленнями німецьких ЗМІ, у Лівих є дві фракції: більш численна "проросійська" на чолі з Ваґенкнехт, до якої відносять Гунка, та менша, більш критична до Москви, одним з чільних представників якої є Лібіх.

Гунко відкидає наявність "проросійського" крила і пояснює, що є ті, хто більше критикує Росію і хто менше. Повідомлення ж у ЗМІ він називає "пропагандою та спробами розколоти Лівих". Підстави ярлика "проросійський" Гунко пояснює так: "Ми за зниження напруженості у відносинах з Росією та за примирення. Але ми також критикуємо російську внутрішню політику та не є прихильниками партії "Єдина Росія". При цьому депутат сам заводить мову про закиди в отриманні ним грошей від Москви, та відповідає на них лаконічно: "Це дурниці".

Родина Гунка походить з України. Його дід воював у лавах УПА, а двоюрідний дід - у Червоній армії. Як каже Андрей, який народився уже в Мюнхені та цілковито відчуває себе німцем, на його політичні погляди ні розкол у родині, ні його походження не вплинули. В українські ЗМІ Гунко регулярно потрапляв або через його проросійські пропозиції на сесії ПАРЄ або відвідання контрольованої сепаратистами частини Донбасу.

Своєю чергою, Лібіх дещо по-іншому відповідає на запитання щодо двох течій у Лівих: "У нашій партії справді є дебати довкола ставлення до Росії. Я можу це зрозуміти, адже багато хто походить з колишньої НДР. Для декого дуже важко знайти такий погляд на Росію, який би був таким самим, який ми маємо щодо інших країн. Ми дискутуємо, але у підсумку знаходимо домовленості, які підтримують усі". Сам Лібіх представляє реформістське крило партії, яке називається "Форумом демократичного соціалізму" (fds).

Пропала критика 

Саме fds висунув пропозицію на партійному з'їзді у червні внести до виборчої програми Лівих чітке засудження анексії Росією Криму. Лібіх, відповідно, голосував за це, проте більшість партії його не підтримала. Анексію Криму депутат називає "однозначним порушенням міжнародного права, яке не можна приймати". Він також стверджує: у виборчій програмі "ми маємо чіткі слова, що анексія Криму - це хибно, вона суперечить міжнародному праву".

Андрей Гунко, натомість, не вважає, що навесні 2014-го була здійснена анексія, хоч і визнає, що "прийняття Криму до складу РФ суперечить міжнародному праву". Свою позицію він пояснює більш широким міжнародним контекстом: у ситуації з проголошенням незалежності Косовом "вирішальну роль грало право на самовизначення, а тепер право на самовизначення Криму не грає жодної ролі". Крім того, подвійною мораллю він називає те, що "в одній ситуації територіальна єдність України береться за абсолютне мірило, а в іншій, - територіальна єдність Сирії не грає жодної ролі у міжніродних дебатах". "І тому ми не хотіли, щоб це було так однобоко у виборчій програмі", - зауважує Гунко.

Утім, у підсумку у виборчій програмі міститься критика на адресу Москви лише за її "війну проти тероризму" в Сирії. "Більшість жертв цієї війни не є терористами. Тероризм не здолали", - йдеться у документі. Крим же у ньому не згадується. Про Україну говориться лиш у контексті "гарячої війни", яка відбувається у Європі, а також закидів до НАТО, що прийняття нових членів до Альянсу лише розпалюватиме напруженість з Росією. Єдиною схожою на засудження фразою є те, що Ліві вважають "фатальною конфронтаційну політику" між ЄС і Росією.

На прохання DW показати критику на адресу дій Росії в Україні, Гунко переглянув програму, але так і не знайшов її. При цьому і він, і Лібіх були переконані, що така критика у документі міститься. "Хоча і не в тих чітких формулюваннях, яких би я хотів", - додає від себе Лібіх.

Роль України

Обидва співрозмовники DW критикують угоду про асоціацію ЄС-Україна, але водночас схвалюють надання Україні безвізового режиму. "Кожен повинен мати змогу йти власним економічним і політичним шляхом", - говорить Штефан Лібіх та критикує при цьому як намагання ЄС "силою (у переносному значенні)" просувати цю угоду, так і занадто повільну реалізацію Україною реформ. Окремо він називає негативними "тенденції в Україні до виступів проти російських ЗМІ, телеканалів та інтернет-ресурсів".

За словами Гунка, угода про асоціацію поставила населення України, яке "є дуже розділеним у цьому питанні", перед вибором: Євросоюз або Росія. Роль України він бачить у тому, щоб "бути мостом між Росією і ЄС". Економічну складову асоціації він критикує як неоліберальну.

Перспективи потрапити в уряд

На федеральному рівні Ліві ще ніколи не брали участі у правлячій коаліції. У 2017 році як члени партії, так і громадськість дискутували, чи готова ця політсила до урядової відповідальності. Барч, зокрема, на партійному з'їзді в червні відстоював таку готовність.

Існує лише один можливий варіант коаліції за участю Лівих, а саме з соціал-демократами та Зеленими. Однак така констеляція пов'язана з низкою труднощів. Вагому роль серед них грають зовнішньополітичні вимоги Лівих: припинити будь-які закордонні місії Бундесверу, а також зупинити експорт і навіть виробництво Німеччиною зброї та взагалі розпустити НАТО, на заміну якому створити колективну систему безпеки із залученням Росії. Чи погодяться інші дві партії навіть на першу вимогу - велике питання.

Цей текст продовжує серію статей DW про те, як провідні німецькі партії розглядають питання України, Криму та війни на Донбасі у своїх виборчих програмах та під час передвиборної кампанії. Слідкуйте за нашими публікаціями.