5 вересня 1977 року. У Кельні група терористів ліворадикальної організації „Фракція Червоної Армії”, скорочено – RAF, скоює напад на автоколону голови спілки роботодавців Ганса Мартіна Шляєра. Чотирьох осіб, які його супроводжували, вбито. Самого Шляєра викрадено.

Не боротьба з капіталізмом, а шантаж

Восени 1977 року RAF ідеться не про радикальні політичні цілі – боротьбу з капіталізмом, несправедливістю в світі та нацистським минулим ФРН. Терористи сподіваються обміняти Ганса Мартіна Шляєра на ватажків їхньої організації, у тому числі Андреаса Баадера й Ґудрун Енслін, які на той момент уже кілька років сидять у тюрмі в Штутгарті за звинуваченнями в численних бомбових нападах.

Але уряд ФРН не піддається на шантаж. Канцлер Гельмут Шмідт побоюється, що на свободі звільнені почнуть нову хвилю терору.

„Мій виступ зараз напевне чують і злочинці. Можливо, вони мають тріумфальне відчуття влади. Але нехай не тішать себе ілюзіями. На довгу перспективу тероризм не має жодного шансу.”

Шляєр – „класичний ворог” RAF

RAF утримує Ганса Мартіна Шляєра загалом 44 дні. Весь цей час Західна Німеччина перебуває в надзвичайному стані. На вулицях тодішньої столиці Бонна з’являється бронетехніка. Перед будівлями міністерств встановлено колючий дріт. Засідання кризових штабів в уряді та відомстві кримінальної поліції відбуваються по кілька разів на день.

Ганс Мартін Шляєр був для RAF „класичними ворогом”: почав кар’єру ще в часи націонал-соціалізму і став одним з провідних представників бізнесу у ФРН. Тим більш разючим був контраст з його фотографією, яку зробили терористи й передали німецьким ЗМІ. На знімку Шляєр сидить у нижній сорочці, волосся скуйовджене, на обличчі сліди довгих днів перебування в неволі. В руках Шляєр тримає табличку: „Полонений RAF”. Ось уривок з його виступу, який оприлюднили терористи:

„У ситуації, в якій я опинився, я запитую: що іще має статися, щоб Бонн нарешті ухвалив якесь рішення. Я вже п’ять з половиною тижнів у руках терористів...”

Палестинці захоплюють літак „Люфтганзи”

Нові події не змусили на себе довго чекати. 13 жовтня 1977 року палестинські терористи захоплюють літак німецької авіакомпанії „Люфтганза” із 87 людьми. Палестинці є союзниками RAF по міжнародному тероризму й вимагають того ж, чого й викрадачі Шляєра: звільнення в’язнів RAF з тюрми. Після кількох зупинок у різних країнах літак приземлюється в столиці Сомалі Могадішо. Там 18 жовтня 1977 року німецькі спецслужби звільняють заручників. Гине лише капітан повітряного судна, якого терористи застрелили раніше. Голос із радіо:

„Захоплених терористами в літаку 86 заручників звільнено. Це щойно підтвердив речник федерального міністерства внутрішніх справ у Бонні.”

Чи може держава пробачити терористів?

Це повідомлення чують у тюрмі й ватажки RAF і в ту ж ніч кінчають життя самогубством. Через день у багажнику машини знаходять тіло Ганса Мартіна Шляєра. Хто саме з терористів RAF його застрелив, досі не відомо.

Убивством Шляєра кривава „Німецька осінь” 1977 року закінчується. Уряд ФРН не піддався терористам, але заплатив високу ціну. Зараз про події того часу знову згадують не тільки з календарної причини. Німецьке суспільство активно обговорює питання, чи можливе замирення держави з колишніми терористами RAF. Дехто з них, відсидівши мінімальний термін, вийшов на свободу. А дехто, як наприклад, Ганс Крістіан Клар, продовжує сидіти. Клар був засуджений в тому числі за викрадення Шляєра. Президент ФРН Горст Келер у травні відхилив його прохання про помилування.

За матеріалами кореспондентів