1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Ініціатива волонтерів для малозабезпечених дітей та сиріт

Наталія Позднякова, Віталій Дубенський22 липня 2015 р.

200 вихованців дитбудинків та дітей з малозабезпечених сімей безкоштовно відпочивають в літньому таборі під Києвом. Це одна з ініціатив волонтерів з Польщі, Швейцарії та України.

У таборі Sunshine Indian Camp відпочивають сироти та діти з малозабезпечених сімей
У таборі Sunshine Indian Camp відпочивають сироти та діти з малозабезпечених сімейФото: Ekaterina Seleznewa

"Я мрію знову приїхати в цей табір, тому що тут смачно годують, тут цікаво, можна купатися і грати у волейбол. Тут на мене ніхто не кричить", - розповідає 10-річний Вадим. Він - один зі 100 дітей, які в липні на 8 днів приїхали до наметового літнього табору Sunshine на острові Любичів, за кілька десятків кілометрів від Києва.

Ласкаво просимо до Sunshine Indian Camp

Ліворуч і праворуч розкинулось наметове містечко. Воно поділене на 10 частин. У центрі кожної височіє тіпі - житло індіанців. Над ним майорить прапор. У кожної групи він свій. Як і назва. Наприклад, наймолодші - діти від 4 до 7 років - "плем'я Ірокези". По сусідству з ними - "С'юксі", "Чинукі", та "Шошони". Дізнатися більше про побут індіанців, їхній спосіб життя, освоїти навички, якими ті володіли: наприклад, навчитися стріляти з лука, готувати їжу на вогнищі, орієнтуватися на місцевості, плавати, в'язати вузли, розводити багаття щодо - така цього року основна ідея табору. І малюки від неї в захваті.

Утім, не тільки будням індіанців присвячене перебування в дитячому наметовому таборі. "Ми хочемо не тільки, щоб діти поїхали відпочилими, але і щоб вони ще чогось навчилися, що знадобиться їм у житті. Адже у нас в таборі діти, в яких немає батьків або діти з так званих неблагополучних сімей", - розповідає один з вожатих.

Дозвілля у таборі різноманітне, у тому числі - катання на байдаркахФото: Ekaterina Seleznewa

Волонтери в ролі вожатих

Разом з дітьми в таборі постійно перебувають дорослі: вожаті та вихователі - в основному, це волонтери. У першому потоці на цей раз - команда добровільних помічників з Польщі та України. На другу зміну, у наступні вісім днів, приїде команда зі Швейцарії. "Щоб потрапити до нас у табір в ролі вожатого, люди записуються ще взимку. Це дуже відповідально. І ми, звичайно, запрошуємо не всіх", - розповідає 31-річний Олександр, який у таборі з його заснування. Цьогоріч це вже 29-та зміна. Уперше табір був організований в 2001 році, в Одесі. А з 2003 року він переїхав до Київської області.

Літо в розпалі. Термометр показує плюс 35, і в таку погоду на пляжі біля табору, спорудженому до приїзду першої зміни дітей, не проштовхнутися. Хтось котиться вниз по водній гірці. Хтось під наглядом вожатих катається на байдарках, а хтось вчиться плавати. У цьому їм допомагає тренерка, 40-річна Наталі Внук. Вона зі Швейцарії. Щороку вона приїздить до табору, щоб допомогти чоловікові Мареку.

Ідея створити такий табір для дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей належить їхній родині. Але перш ніж здійснити цей задум, Марек і Наталі відкрили дитячий будинок Sunshine в селі Требухів на Київщині, у якому зараз проживає близько 20 дітей. Марек Внук - психолог, який спеціалізується на вивченні дитячої психотравми та її наслідків, автор кількох книг, присвячених цій темі, як ніхто інший знає, який підхід необхідний у спілкуванні з такими дітьми.

Відпочинок на воді - діти катаються на водній гірці і вчаться плавати під наглядом волонтерівФото: Ekaterina Seleznewa

Навчити працювати

10-річний Вадим, нанизуючи на нитку бісер, каже, що ці буси подарує своїй мамі. Ми разом майструємо прикраси у гуртку рукоділля. Але потім, подумавши, Вадим додає, що зробить ще одне намисто і продасть. Цю ідею йому підказав Валера. Він старший, уже знає, як можна заробити гроші. У тому числі, і в таборі. За кожне виконане завдання діти отримують шеврон - маленьку нагороду, яку потім можна обміняти на умовні гроші. Після обіду навпроти їдальні відкривається своєрідний магазин - за зароблені, умовні гроші там можна придбати справжні солодощі, чіпси або лимонад.

Хоча великої необхідності в цьому немає. У таборі передбачене триразове харчування і завжди є в наявності напої, печиво, фрукти, які роздають дітям у перервах між основними прийомами їжі. Забезпечувати табір продуктами допомагають спонсори. І практично вся діяльність табору фінансується за рахунок добровільних пожертвувань. Відпочинок для дітей - безкоштовний.

Вожатий Олександр з Києва навчає дітей грі на ударних інструментахФото: Ekaterina Seleznewa

Поки Вадим доробляє намисто для мами, 16-річна Настя шиє з тканини сову. Вона каже, що це подарунок другу. Настя з Луганська. Її сім'я і друзі залишилися в зоні воєнних дій, і поки потрапити до них вона не може. Але вона постійно спілкується з рідними по мобільному телефону.

Уроки акторської майстерності в таборі проводять волонтери з Польщі. Діти вчаться висловлювати свої емоції за допомогою рухів і слів. А 27-річний волонтер і вожатий Олександр з Києва навчає дітей грі на ударних інструментах. Для багатьох із них перша зустріч зі світом звуків стала найяскравішим враженням.

Надія, майбутнє, гідність - дітям

Наприклад, для Ліди. Вона небагатослівна. Але, незважаючи на це, любить спілкуватися з 82-річним Франсуа. Той володіє шістьма мовами. І Ліда, яка прагне вивчити англійську, слухає його з великим інтересом. Франсуа живе у Швейцарії, і щороку приїжджає до України в дитячий табір. Колишній банкір, який свого часу об'їздив увесь світ, упевнений, що тут його знання знадобляться. І це дійсно так. Ніхто краще Франсуа не може вирішити проблеми, пов'язані зі створенням елементарної інфраструктури в таборі. Він забезпечує кухню водою і паливом. Франсуа радий знову побачити в таборі 16-річну Дашу. Вона була тут і минулого року. Даша знає мову глухонімих. І навчає цьому Франсуа. А він дякує її своєю рідною - французькою.

82-річний Франсуа щороку приїжджає волонтерити до українського дитячого табору зі ШвейцаріїФото: Ekaterina Seleznewa

У таборі можна почути відразу кілька мов: українську, російську, польську, англійську та німецьку. Старші діти жваво намагаються розмовляти з вожатими іноземними мовами. Хтось навіть за час перебування в таборі складає свій особистий словник. Утім, кілька слів англійською мовою повезе з собою назад в цьому році кожен із них. Hope, future, dignity for children. (Надія, майбутнє, гідність - дітям) - написано на браслеті. Це сувенір, який слугуватиме нагадуванням про літній табір. І це не просто слова.

Втрачене дитинство: як сироти переживають війну на Донбасі

04:40

This browser does not support the video element.

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW