Травневі вихідні, у які обирали короля грилю, видалися досить прохолодними. Термометр на ринковій площі у Ґоті показував лише вісім градусів тепла, а холодний вітер постійно приносив все нові сірі хмари. Утім, 130 членів журі 15-ої німецької першості з грилю, які зібралися перед старою ратушею, це не хвилювало. У доброму гуморі вони, згідно з традицією, спочатку дають клятву справедливо і об’єктивно оцінювати учасників змагань.

До складу журі входять шеф-кухарі, спеціалісти з кейтерингу та прості любителі грилю. Більшість з Німеччини, а деякі навіть з-за кордону. Разом вони мають визначити німецького майстра грильної справи. Для цього їм необхідно скуштувати меню з п’яти страв. У програмі не лише класичні сосиски «братвурст» (Bratwurst), а й лосось, реберця, яловичі стегенця, а на завершення – десерт, звичайно, теж приготовлений на грилі.

Поки члени журі промовляють останні слова клятви, за кілька метрів від них уже вирує робота. 33 команди, розташувавшись рядами на площі, готують першу страву. Місце для грилю обмежене для кожної команди до площі не більшої за п’ять на шість метрів. Якщо у команді максимально дозволені вісім осіб, то усім трохи затісно.

Не для цікавих поглядів

На стенді першої німецької школи з грилю та барбекю, що в Ерфурті, перші сосиски вже лежать на грилі. Матіас Штойбе, у чистому фартуху та кухарському ковпаку, слідкує за смаженням. Щось вже поширює довкола надзвичайно смачний аромат, але поки заховане під величезною кришкою. Кухар дозволяє непомітно заглянути всередину – під кришкою смажиться викладена спіраллю ковбаска – справжня «братвурст» з Тюрингії. «Не можна дуже довго тримати її відкритою, щоб ковбаса підсмажувалася при рівномірній температурі», - пояснює Матіас Штойбе. Помилки можуть коштувати цінних балів, з розумінням кивають цікаві. За 19 хвилин команда Матіаса Штойбе має віддати свій ковбасний шедевр журі, разом з тюрингськими кнелями. Хвилювання в команді поки не помітно.

Дегустація всліпу

Інші команди натомість помітно квапляться, бо вже за лічені хвилини мусять передати першу страву журі. Головний на стенді журі – Клаус Паффенгольц, який вже багато років поспіль приїздить на першість з грилю. Він уважно слідкує за тим, щоб команди своєчасно здавали окремі страви. Чотири порції однієї страви у пластиковій коробці для чотирьох членів журі має здати кожна команда. На кожну коробку клеять номер, який знає лише Паффенгольц, але не журі. «Це дегустація всліпу. Журі повинне оцінювати незалежно, тоді - все справедливо», - каже Паффенгольц.

Поки він пояснює перебіг, відбувається щось чудове – перші сонячні промені прориваються через хмари, даруючи надію на те, що погода у Ґоті таки стане підходящою для гриля. Тим часом команди щохвилини здають Паффенгольцу свої коробки, а десятки членів журі в невеличкому залі поблизу вже куштують їхні страви. На столі перед Майком Майнемою, членом журі та гастрономом за професією, стоїть тарілка зі смаженою сосискою. Голландець не зовсім задоволений: «На жаль, гарнір не дуже вдалий, його пересолили, але якість сосиски мені подобається». Зрештою він оцінює страву на шість з десяти можливих балів, тобто - «добре».

Сите журі і щасливі переможці

На центральну площу Ґоти підтягується усе більше гостей – загалом 50-60 тисяч, оцінюють організатори. Скрізь куштують, оцінюють… Лунає музика. Команди продовжують боротьбу за звання найкращих: кілограмами смажать лосося, реберця і стегенця, а потім несуть цю смакоту журі. Шість годин минає, перш ніж остання команда подає свою останню страву. Члени журі ситі і мусять лише підрахувати остаточну кількість балів учасників.

Переможця визначають у двох класах – гриль-еліти та аматорів, пояснює голова журі Гаральд Гельцер. Серед професіоналів перемагає Ерфуртська школа, випередивши суперників завдяки вирішальним балам за десерт.

Утім, щасливими зрештою були й усі команди-учасники, і чисельні відвідувачі першості з грилю. Адже наприкінці змагання термометр на площі у Ґоті показав переможні 17°C.

Автор: Ронні Арнольд / Тетяна Бондаренко
Редактор: Володимир Медяний