У перший же день Лейпцизького книжкового ярмарку, який традиційно орієнтований на східноєвропейську літературу, українська тема зі зрозумілих причин була однією з головних та найгостріших. Значна увага була прикута до скромного на вигляд збірника есе "Майдан! Україна, Європа", виданого в Німеччині до відкриття ярмарку. Тридцятеро авторів - письменників, істориків, політологів із України, Німеччини, Польщі, Австрії та США - мали на меті "за гарячими слідами" дати інтелектуальну оцінку подіям останніх місяців в Україні.

Лише деякі з їхніх есе написані за класичним жанровим зразком, однак це, звісно, не головне. Особисті свідчення та переживання переплітаються у книзі з міркуваннями про життя, корупцію та насильство, лаконічна фактологія - з неприхованою тривогою щодо розколу країни та суспільства. Деякі автори надають перевагу пафосному стилю, захоплюючись "найбільш зрілою та розумною революцією", інші намагаються уникати емоцій, прогнозуючи можливі сценарії.

Революція молодих

Приводом для створення збірки, за словами глави видавництва Fototapeta Андреаса Ростека, був відкритий лист Юрія Андруховича, з яким той на початку лютого звернувся до іноземних журналістів. У листі йшлося про насилля та жорстоку розправу над демонстрантами Майдану. Проте мета полягала не в тому, щоб нашвидкуруч видати хроніку протестів, і в жодному разі не односторонню. Андреас Ростек переконаний, що роль інтелектуалів полягає у всебічному висвітленні конфлікту, його передумов і можливих наслідків. "Це може стати в нагоді для ухвалення політичних рішень", - наголосив Ростек в інтерв'ю DW.

На думку письменника Сергія Жадана, зміни в суспільстві назріли задовго до Майдану. "Іноді революція починається з непомітних, але важливих речей, - пише він, - зі змін у свідомості, поведінці та думці щодо самого себе та власної країни". Природно, що для змін найбільш відкрита молодь, в Україні - 18-25-річні, покоління української незалежності. Нерідко кажуть, що з ровесниками з Польщі, Іспанії або Німеччини вони мають більше спільного, ніж із земляками, яким сьогодні 50-60 років. "Революцією молодих" називає українські події й письменниця Наталка Сняданко. Водночас, зауважує вона, українці виявили "неймовірну політичну і громадянську зрілість".

Європа: міф чи реальність?

Зауважуючи, що спершу приводом для протестів стала відмова Віктора Януковича підписувати угоду про асоціацію з ЄС, чимало авторів збірника оцінюють важливу роль Євросоюзу в українських подіях. "Виступаючи за Європу, ми боремося за нашу незалежність, за права людини і свободу", - пише Юрій Андрухович. "На Євромайдані вирішується не тільки доля України, але й усієї Європи", - додає австрійський автор Мартин Поллак.

Разом із тим історик Андрій Портнов із Дніпропетровська зовсім по-іншому оцінює європейську складову. "Проєвропейська риторика на Майдані заснована на міфі про Європу як про правове міждержавне утворення, де панує справедливість, свобода пересування і слова", - пише він. Цей міф, на його думку, має мало спільного з реальністю, але - шкодує дніпропетровець, - він міцно засів у головах українців і став каталізатором протестів.

Лідерка фракції Зелених у Європейському парламенті Ребекка Гармс визнає, що Євросоюзу є чим собі дорікнути, але жодним чином не дефіцитом свободи і справедливості, а відсутністю інтересу ЄС до України під час правління Віктора Ющенка. "Цього разу Європа має бути сміливішою", - так називається есе Ребекки Гармс.

Експерт німецького Фонду Маршалла Йорґ Форбриґ упевнений, що не тільки Європа допоможе Україні, а й Україна - Європі: проєвропейський протестний рух в Україні показав, що Європа досі є привабливою моделлю розвитку. Тобто українці допоможуть, на думку Форбриґа, підвищити понижену самооцінку західних європейців.

Де пролягає межа розколу?

Звісно, додає берлінський політолог, українська революція вплине і на колишні радянські республіки. Вибір України на користь європейської інтеграції, правової держави і ринкової економіки може стати прикладом для інших країн пострадянського простору, більшість із яких "загрузли в автократії, олігархії та залежності від Росії". Від вибору українців залежатиме доля перш за все Грузії та Молдови, вважає Форбриґ.

Чимало авторів збірника пишуть про можливий розкол України, зовсім не оцінюючи його як неминучий, попри дії Росії. Так, на думку публіциста Миколи Рябчука, розколу України взагалі не станеться. У всякому разі, варто остерігатися не територіального поділу.

Як підкреслює Рябчук, Євромайдан чіткіше, ніж Помаранчева революція, показав, що межа пролягає не між східною та західною частинами країни. Україна, на думку публіциста, поділена на тих, хто підтримує радянську ідею (для Рябчука вона сьогодні аналогічна панславістській), та тих, хто є прихильниками європейських цінностей. Схоже, що українська інтелектуальна еліта свій вибір зробила.