Глава нового коаліційного уряду Молдови Майя Санду побувала в Берліні з першим офіційним візитом. На зустрічі з політиками і журналістами вона відповіла й на гострі запитання.
Реклама
На тлі політичних інтриг навколо виборів нового голови Єврокомісії - цей пост посіла колишня міністерка оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen) - і термінового пошуку наступника/наступниці на її попередню посаду, перший офіційний візит до Берлінанової прем'єрки Молдови Майї Санду у вівторок, 16 липня, залишився майже непоміченим.
Та й стежать за подіями в маленькій східноєвропейській країні в Німеччині хіба що фахівці вузького профілю. На запрошення Фонду імені Конрада Аденауера послухати виступ Санду ввечері в день візиту і поставити їй запитання відгукнулося всього осіб 30-40. Але це не завадило Санду розповісти про те, що цікавило політиків, журналістів і експертів.
Як Плахотнюк узурпував владу
"Ми вже майже 30 років намагаємося побудувати в Республіці Молдова демократичну державу, але треба визнати, що поки не досягли на цьому шляху помітних успіхів, - сказала прем'єр-міністерка. - Брак сильних і незалежних державних інститутів і дозволив олігархові (Владу. - Ред.) Плахотнюку фактично узурпувати владу в країні".
Майя Санду спочатку дала короткий огляд подій, викликаних політичною кризою, що вибухнула в країні після парламентських виборів в лютому цього року, а потім відповіла на запитання із зали. Частина стосувалася створення нової урядової коаліції в Молдові.
Наскільки стабільна коаліція в Кишиневі
Санду визнала, що створення коаліції в складі проросійських соціалістів і проєвропейського блоку ACUM було вимушеним і єдино можливим кроком, а ідеологічні протиріччя між обома політичними силами зберігаються. По суті справи, єдиний спільний знаменник коаліції - це фігура тепер уже олігарха-втікача Плахотнюка.
"Ми пішли на такий ризик, тому що хочемо звільнити країну від його режиму", - пояснила Санду, але зазначила при цьому, що в урядовій програмі як пріоритетні зазначені реформи, що дозволяють наблизити Молдову до Європейського Союзу.
Крім "деолігархізації", учасників урядової коаліції в Молдові об'єднує прагнення створити дієві інститути правової держави. "Час покаже, наскільки далеко ми зможемо спільно просунутися цим шляхом", - відповіла Санду на питання із зали.
Кишинів і Київ - стратегічні партнери?
У четвер, 11 липня, Майя Санду зустрічалася в Києві з новим українським президентом Володимиром Зеленським. Молдову й Україну вона назвала "стратегічним партнерами" в тому, що стосується забезпечення безпеки в цьому регіоні.
Крім того, розповіла Санду, вона попросила Зеленського надати допомогу в припиненні потоків контрабанди та ліквідації корупційних схем, які виводять величезні суми в "чорну діру". "Чорною дірою" вона називаєПридністров'я. "Якщо вдасться зменшити нелегальні доходи Тирасполя, - вважає прем'єр-міністерка Молдови, - то можуть з'явитися можливості для політичного діалогу з Тирасполем і перспективи політичного розв'язання цього конфлікту".
Що дала Молдові асоціація з ЄС
Підписана в 2016 році угода про асоціацію Молдови з ЄС, що передбачає і її приєднання до європейської зоні безмитної торгівлі, Майя Санду називає "найважливішим для нас документом".
Але водночас Кишинів, запевнила вона, хоче і хороших відносин з Росією, покращувати торговельно-економічні зв'язки з нею. "Для нас вести розмови на цю тему простіше, - додала прем'єр-міністерка, - ніж Україні".
Угода з ЄС про асоціацію та безмитну торгівлю створила Молдові й деякі проблеми, зауважила Санду, оскільки позбавила можливості експортувати в Росію окремі товари. В даний час 68 відсотків експорту з Молдови, за її даними, йде в країни ЄС і тільки 8 відсотків - до Росії.
Куди подівся мільярд доларів з банків Молдови
У 2013-2014 роках з банківської системи Молдови було нелегально виведено, тобто фактично викрадено, мільярд доларів. За оцінкою Санду, це п'ята частина сумарного ВВП країни. Поки що жодного цента з цих грошей повернути не вдалося. Тож прем'єр-міністерка просить допомоги в країн Євросоюзу.
За її словами, викрадені гроші пішли і в країни ЄС. У Латвію, зокрема, близько 400 мільйонів доларів. Але того латвійського банку, на рахунках якого вони опинилися, нарікає вона, тепер уже немає, тож жодної можливості повернути гроші немає. Але, додала Санду, частина грошей була переведена також до Великобританії, а 15 мільйонів - в Німеччину. Тож цими справами, зазначила вона, мають займатися, відповідно, британські та німецькі правоохоронні органи.
Наскільки реальне об'єднання Молдови з Румунією
За словами Санду, значна частина жителів Молдови - за опитуваннями, близько 25 відсотків і навіть більше - виступають за возз'єднання з Румунією і навіть вимагають цього. Є й партії, що діють в цьому напрямку, запевняючи, що тільки об'єднання з Румунією може кардинальним чином поліпшити ситуацію в Молдові.
"Але ми розуміємо, що ухвалювати рішення щодо цього мають не політичні партії, а все населення країни шляхом референдуму", - сказала вона.
25 років від початку конфлікту: Придністров'я учора й сьогодні
Чверть століття тому Молдова була розділена надвоє. У результаті збройного конфлікту виникла самопроголошена "Придністровська молдовська республіка". Її будні - у фотогалереї DW.
Фото: DW/J. Semenova
Розділена Молдова
25 років тому внаслідок збройного конфлікту Молдова була розділена надвоє, а своєрідним кордоном стала річка Дністер. На сході країни, на лівому березі Дністра, виникла самопроголошена "Придністровська молдовська республіка", яка орієнтується на Росію. Дістатися з Молдови до будь-якого населеного пункту Придністров'я можна лише через адміністративний кордон.
Фото: DW/J. Semenova
Пропускний пункт на придністровській митниці
Бендери - друге завбільшки місто невизнаної "Придністровської республіки". Розташоване воно на правому березі Дністра, але перебуває під юрисдикцією Тирасполя. Раніше доїхати з Кишинева до Бендер можна було за 40 хвилин. Тепер же є небезпека застрягнути на придністровській митниці. Перед нею пост миротворців, де служать молдовські, придністровські та російські військові.
Фото: DW/J. Semenova
Варницький анклав
Село Варниця лежить на березі Дністра. Воно знаходиться у межах міста Бендери, але адміністративно належить до Аненій-Нойського району правобережної Молдови. 25 років тому, під час збройного конфлікту між берегами Дністра, його жителі підтримували Кишинів, відмовившись стати частиною невизнаного Придністров'я. На фото - меморіал у Варниці, що вшановує пам'ять загиблих односельців.
Фото: DW/J. Semenova
Вулиця імені Карла XII
Варниці є що запропонувати історикам. Можливо, це єдине у світі село, де є вулиця імені шведського короля Карла XII. Після поразки під Полтавою 1709 року він утік сюди від армії Петра I. У 1711-1713 роках там, де зараз розкинулися городи варницьких селян, виросли королівська резиденція та поселення, яке назвали Новий Стокгольм. 1993 року в Варниці знайшли рештки королівської канцелярії.
Фото: DW/J. Semenova
З допомогою Євросоюзу
У найближчому майбутньому на території колишньої королівської резиденції відкриють музей Карла XII. Проект за фінансової підтримки Євросоюзу та Швеції ініціювала шведська неурядова організація зі складною для вимови назвою Nordiskkulturochhistoryformedling. Приєдналася і місцева жіноча організація, яку очолює Вероніка Штефан.
Фото: DW/J. Semenova
Скарб Мазепи
На вулиці Карла XII є пам'ятний знак на місці смерті українського гетьмана Івана Мазепи, який утік сюди від російської армії разом зі шведським королем. За легендою, тікаючи, Мазепа зумів захопити з собою дві діжки золота і кілька мішків срібла. Частина потонула у Дніпрі, але щось, як кажуть історики, потрапило у Варницю. Мазепа помер у тутешньому сільському будинку 22 вересня 1709 року.
Фото: DW/J. Semenova
Вулиця на кордоні
Цю вулицю Варниці жителі розташованих навпроти будинків називають по-різному. Одні вважають, що живуть на вулиці Ніколае Йорга, а інші стверджують, що на Борисівській. Це тому, що бік вулиці з непарними номерами належить до молдовської Варниці, а з парними - до придністровських Бендер. Через це виникає чимало проблем, наприклад, у бізнесменів, які хочуть зареєструвати тут підприємство.
Фото: DW/J. Semenova
Місцеві реалії
Нашим гідом по Варниці став голова місцевої ради Георгій Лупу. Він розповів, що деякі жителі одержують придністровські пенсії з російськими доплатами, оскільки працювали на підприємствах у Бендерах. Співробітники ж варницьких підприємств отримують зарплату в молдовських леях, а послуги ЖКГ оплачують російськими рублями. Співвідношення між леєм і рублем 3:1 на користь придністровської валюти.
Фото: DW/J. Semenova
Танк у гаражі
Георгій привіз нас на колишню військову базу 14-тої російської армії. На закинутій базі є чимало цікавого. Наприклад, у одному з гаражів стоїть справжній танк. Щоправда, сфотографувати його не вдалося, оскільки господаря не було. Він - один з місцевих жителів, який придбав на цій території ділянку землі разом із закинутим поржавілим обладнанням. Залишилася тут і вартова вишка.
Фото: DW/J. Semenova
Бендери тоді й зараз
Щоб потрапити з Варниці до Бендер, треба проїхати через митницю й одержати міграційну карту. У червні 1992 року тут точилися запеклі бої за міст через Дністер. У них загинуло більше тисячі людей. Сьогодні місто живе звичайним життям і відрізняється від інших молдовських міст хіба що великою кількістю пам'ятників війни.
Фото: DW/J. Semenova
Бендерська фортеця
Квитки до Бендерської фортеці, головної пам'ятки міста, можна придбати за молдовські леї. Збудована турками у XVI столітті фортифікація тільки нещодавно відкрилася для екскурсій. У радянські часи тут дислокувалася ракетна бригада 14-ї російської армії та понтонно-мостовий полк. Нині упритул до фортеці прилягає військова частина армії невизнаної "Придністровської республіки".
Фото: DW/J. Semenova
Той самий Мюнхгаузен
Перед входом до фортеці стоїть гарматне ядро, на якому той самий Мюнхгаузен злітав поглянути на позиції супротивника, що ховався за стінами цитаделі. І ядро, і пам'ятник літературному герою встановлені тут не просто так. Прототип повісті Рудольфа Еріха Распе - Карл Фрідріх Єронім барон фон Мюнхгаузен - дійсно 1737 року брав участь у штурмі Бендерської фортеці російськими військами.
Фото: DW/J. Semenova
Міст, що роз'єднує
З оглядового майданчика Бендерської фортеці видно міст через Дністер. За ним на протилежному боці - Тирасполь, столиця невизнаної "республіки". Усі 25 років, що минули після збройних сутичок, міст не з'єднує, а радше роз'єднує береги. Після завершення конфлікту влітку 1992 року почався процес перемовин з його урегулювання і статусу Придністровського регіону. Він триває досі.
Фото: DW/J. Semenova
13 фото1 | 13
Два паспорти мої: чим живуть молдавани на кордоні з Румунією? (24.05.2019)
11:41
Два паспорти мої: як у Молдові Європарламент обирають (22.05.2019)