Колись це була школа, нині – тут розташувався табір для утримання біженців. Один із його «тимчасових» мешканців – Амаду з Кот-д`Івуару – подолав тисячі кілометрів у човні Середземним морем у пошуках ліпшої долі. Втім, його перший притулок у ЄС показав, що життя біженця є ненабагато кращим, ніж його звичне вдома. «Це життя не краще. Ви ж бачите, як ми спимо. Ми не працюємо: можливості ані працювати, ані подорожувати немає», - бідкається Амаду.

Колишній шкільний клас нині скидається на дитячий садок: щоправда, замість парт - ліжка, на яких два десятки дорослих чоловіків, які сплять і їдять на кількох квадратних метрах. Подібне животіння заледве вселяє Амаду бодай якийсь просвіт надії. «Бачте, Мальта ж крихітна. Ми не можемо залишитися тут назавжди. Тому ми і хотіли б подорожувати, та це аж ніяк нелегко для нас», - каже він.

Постійний потік

Для цих біженців Німеччина та Франція є омріяними країнами призначення. Торішньої осені уряд Німеччини прийняв понад сотню осіб з острова, шукачів статусу «біженця». Водночас, за словами Маріо Каруана з мальтійського міністерства юстиції, протягом минулих років майже дві тисячі нових біженців прибули до країни. «Острів приймає більше біженців, ніж може утримати фінансово. Територія острова є меншою у порівнянні з усіма іншими членами ЄС. І про це свідчать не лише заяви мальтійців, але і самого Європарламенту, а також результати низки незалежних досліджень», - стверджує Каруана.

Шанси вижити 50/50

Мальтійці прагнуть дотримання зобов’язань зі сторони Німеччини приймати більше біженців, таких як 24-річний сомалієць Омагада дель Асіс Махмуда. У лютому 2009-го, прагнучи потрапити на проживання у Західну Європу, цей чоловік провів шість днів у човні без води та їжі. Омагад згадує, як мальтійська прибережна охорона знайшла його та інших пасажирів. «Я просто намагався перевірити: помру чи виживу. 50 на 50 - вижити чи загинути на морі, в Сомалі ж це означає - смерть», - розповідає біженець.

Його одіссея Середземним морем розпочалася з Лівії. Ще два роки тому це було можливим, після того - уряди Італії та Лівії ухвалили рішення, згідно з яким усі біженці, спіймані в морі, мають повернути назад до Лівії. Мальта – одна з країн, що має зиск з цієї угоди, адже човнам тепер важче досягти її берега, проскочивши повз берегову охорону. Так, минулого року лише 100 біженців опинилися на острові у такий екстремальний спосіб. Утім, «шкільних в’язнів», які вже потрапили на територію ЄС, зміна політики мало бентежить, вони, як і Омагад дель Асіс Махмуд з Сомалі, і досі плекають надії потрапити далі на Захід і там залишитися.

Автор: Сара Штефен, Євгенія Вятчанінова
Редактор: Дмитро Каневський