Коли киянка Катерина Смирнова збирається до Миколаївського костелу на концерт класичної музики – її заносять туди на руках. А під час прогулянки головною вулицею столиці самостійно вона може користуватися лише одним підземним переходом на Хрещатику – тим, де замість сходів є плавний підйом та спуск. Катерина пересувається на інвалідному візку вже три роки, але досі не може звикнути до постійних обмежень, які на неї накладає звичайна прогулянка вулицею чи похід в кіно.

Манекен-фотомодель

З випадкового знайомства Катерини із київським фотожурналістом Сергієм Кузьмичем народилася спільна ідея. Побачивши, як тендітна 23-річна дівчина із великими труднощами пересувається на своєму візку, Сергій запропонував їй співпрацю у незвичному проекті.

«Після знайомства з Катериною мені спало на думку показати не просто страждання людини на візку у місті, а інфраструктуру й те, що так мало інвалідів пересувається містом, бо воно для них не пристосовано»- , розповідає Сергій Кузьмич.

Врешті він вирішив зробити фотопроект із головним героєм – манекеном. Для цього знайшли звичайний манекен, переробили його на «сидячого», вкрили білою фарбою та посадили в інвалідний візок. Далі почалася серія зйомок «з місця подій». Локації - стандартний підземний перехід, яким у візку можна спуститися лише за допомоги двох здорових дорослих людей; ескалатор в метро, взагалі не пристосований для спуску інваліда; центральна вулиця, переїхати яку у візку заважає звичайний бордюр. І це не повний список усіх перешкод, які стають на шляху інвалідів в Києві.

«Такі люди бувають!»

 Провокаційна назва фотопроекту «Таких людей не буває?» за словами Кузьмича, обрана для того, аби поставити питання усьому суспільству та привернути його увагу до проблеми, яку здебільшого ігнорують. «Тільки коли моя донька потрапила в автокатастрофу, і їй знадобилися милиці, я замислився над тим, що так рідко зустрічаю на вулицях інвалідів. Так само це можуть не помічати інші, хто не стикався з такими проблемами. Я хочу, аби люди зрозуміли, що ми майже не бачимо людей на візках на вулицях не тому, що їх немає, а тому, що вони просто не можуть виїхати. Тому і сидять вдома», - каже він.

Біла фігура у візку викликає зацікавлення перехожих, які розуміють призначення проекту майже без пояснень й ставлять авторам акції безліч запитань. «Фактично на моїх знімках фігурантом є не манекен, а люди навколо, їхні емоції. А манекен – це просто символ того, що такі люди існують» - зазначає він.

Манекен у візочку, якого сходами тягнуть двоє чоловіків, виглядає незвично, проте на думку Катерини Смирнової набагато дивнішим є становище українських інвалідів. «Я часто буваю в Німеччині, там на візку я взагалі не відчуваю обмежень у пересуванні, можу самостійно їздити містом. Тут прогулянку без супроводу взагалі неможливо уявити. Це жахливо», - нарікає дівчина. Разом із Сергієм вона брала участь у третіх зйомках. Попереду нові фоторепортажі та ймовірно – зйомки відео, під час якого на місці манекена у візку має з’явитися Катерина. Сергій Кузьмич сподівається, що фотографії та відеокліпи проекту гулятимуть інтернетом, найкращі ж світлини будуть відібрані для фотовиставки.

Двоколісна людина

Сергій скептично оцінює можливість негайних змін у місті – каже, що навряд чи влада почне раптом виділяти кошти під подібні проекти. Втім, він бачить реальну користь від фотоакції. «Я сподіваюся, що зможу слугувати певним прикладом, який підхоплять інші люди. Суспільство треба пробуджувати не боротьбою з вітряками нашого часу – з політиками, мовою та іншим. Замість цього краще потроху змінювати власну свідомість за допомогою таких проектів», - впевнений митець.

Катерина Смирнова вигадала спеціальну назву для користувачів інвалідних візочків – «Людина-на-двох-колесах». Для неї цей проект став можливістю висловити себе та звернутися до інших людей, які стикнулися з подібною проблемою. Дівчина сприймає цю акцію, передусім, як привід для надії у людей з обмеженими можливостями пересування.

Автор: Альона Павленко
Редактор: Дмитро Каневський