1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Театральне мистецтво

Розмовляла Лілія Гришко30 квітня 2014 р.

На Росію чекає перетворення на культурну провінцію, якщо конфлікт з Україною поглибиться, переконана театрознавець і критик Марина Давидова.

Марина Давидова
Марина ДавидоваФото: Liliya Rzheutska

Театральний критик, арт-директор московського театрального фестивалю NET (Новий Європейський Театр) Марина Давидова вважає, що Росія перетвориться на культурну провінцію, якщо конфлікт з Україною поглибиться. Свої думки вона виклала в інтерв'ю Deutsche Welle.

DW: Марино, як у російському театральному середовищі зараз оцінюють події в Україні та реакцію на них у світі?

Марина Давидова: Всередині театрального середовища я спостерігаю апатію та пасивність. Таке враження, що більша частина людей взагалі про це нічого не думає. Є якась частина активної молоді, яка відвідує демонстрації, відкрито підтримує Україну, і є якась частина шаленців, які вірять нашій телевізійній пропаганді. Однак серйозної стурбованості тим, що відбувається, я не бачу. Мене це якось дивує. Адже це активна, креативна частина суспільства!

Однак чим більшим є геополітичний вплив, тим більше в нас всередині країни закручуються гайки. І вже очевидно, що культура не зможе залишитись осторонь. Тому що влада до цього часу була заклопотана лише ЗМІ: їх відкрито цензурували. Певною мірою це відбилось і на кіно. Що стосується театру, літератури, то здавалось, що нас це ніколи не зачепить. Здавалось, що влада ніколи не цікавитиметься театром, тому що в порівнянні з потужністю телевізійної пропаганди, яке місце посідає театр?! І ось нещодавно з'ясувалось, що - ні.

- У чому, на ваш погляд, проявляється цензура?

- Почали розробляти так звані "основи державної політики в галузі культури". А це просто довгий та закрутистий евфемізм слова "цензура"! Причому важко навіть сказати, якої цензури тут більше: політичної чи естетичної. Тут намагаються якось визначити, в який бік можна ходити, в який - ні, в яких формах можна творити, а в яких - не можна. Це ж абсурдно! Ми все ж таки живемо у XXI столітті…

Адже не можна прямо прописати, що заборонено говорити про неправильність захоплення Криму Росією. Це неможливо прописати в документі. Тому й потрібні закручені формулювання, котрі натякають на художні форми та зміст. Це все комічно. У цих "основах" одна суперечність змінюється іншою.

- Які наслідки це може мати для розвитку російської культури?

- Я нинішній процес розцінюю як спробу революції у галузі мистецтва. Для мене це римується з тим, що відбувалось у радянський час, в 1920-30-х роках, однак тепер - з новими історичними застереженнями. Внаслідок сьогоднішніх процесів Росії загрожує перетворення на жахливу культурну провінцію. Це - реальна загроза.

Проте ж за останні роки російська театральна сфера інтегрувалась у загальноєвропейський контекст: у Москві, Петербурзі та в інших містах відбувалась велика кількість театральних фестивалів, спільних проектів з європейськими театрами. І все це тепер може зруйнуватись в один момент…

- Спроб опиратись завуальованій цензурі поки що не спостерігається?

- Ні, вони є, однак мають локальний характер. Той тиск, який зараз відчувають на собі деякі театральні колективи, був "спровокований" незвичайною соціальною активністю театру в останні роки. Костянтин Богомолов поставив дуже гострі вистави на сцені Московського художнього театру. І це вже не напівпідвал Театру.doc, а головна сцена країни. Вистава "Ідеальний чоловік" розхвилювала, почалось якесь вирування. У вільних суспільствах такого дуже багато, і здавалось, що поява такого мистецтва свідчить про те, що суспільство стає більш цивілізованим. Однак з'ясувалось, що це ілюзія. Європеїзацію нашого мистецтва, зокрема - театрального, наша влада пережити не в змозі.

- Ситуація в Україні якось змінить ставлення європейських країн до Росії в тому, що стосується співробітництва в сфері культури?

- Особисто мені як арт-директору театрального фестивалю NET у Москві ще ніхто не казав, що не хоче їхати до Росії в зв'язку з останніми подіями. Хоча я знаю, що Алвіс Херманіс та Кристіан Люпа відмовились працювати у Росії, що є проблеми у фестивалю "Балтійський дім". Однак огульне та повсюдне обрублення культурних зв'язків мені видається абсолютно непродуктивним. Процес ізоляції Росії, у тому числі й культурної, відбуватиметься ще швидше, а це не стане в нагоді ані тим, хто у Росії, ані тим, хто за кордоном.

- Як тепер відбуватиметься співробітництво з українськими театрами та театральними школами?

- Зв'язки були не такі вже інтенсивні. Тим не менше, в Петербурзі нещодавно з великим успіхом виступали українські Dakh Daughters - проект театру "Дах". Я збираюсь присвятити наступний номер журналу "Театр" українському театру та українській культурі. Махати кулаками та доводити, що хтось не правий, я не буду. Позитивна робота полягає в тому, щоб краще пізнати свого сусіда. Ми ж погано знаємо українську культуру і довгі роки навіть не намагались її пізнати. У новому номері журналу ми спробуємо в усе це зануритись.

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW