Марк Фейгін, адвокат льотчиці і депутата Надії Савченко, яку в Росії звинувачують у сприянні вбивству двох російських журналістів, днями відвідав Київ. Поки судовий процес у справі Савченко, який відбувається в Донецьку, що в Ростовській області, призупинено, Фейгін з'ясовував перспективи обміну своєї підзахисної.

Deutsche Welle: Пане Фейгін, які підсумки Вашої поїздки до Києва?

У Києві я багато з ким розмовляв щодо можливості обміну Надії Савченко. Я дійшов висновку, що процес іде дуже важко. Однак це не проблема Києва, це проблема Кремля. Тому що у цьому сенсі Кремль непередбачуваний. Я не можу сказати, чи є зі сторони Москви готовність до обміну. Але іншого вирішення ситуації з українським політв'язнями і фактично заручниками в Росії, окрім як обмін, не існує.

Чому?

Російський суд - це так би мовити похідне державної влади, авторитарної влади. Людей притягують до кримінальної відповідальності й садять не на підставі закону чи права, а через політичне свавілля і репресивний механізм, який діє в Росії. Це в основному пропагандистські суди і суд Савченко - яскраве тому підтвердження, бо про процесуальні питання там не йдеться.

Які перспективи обміну Надії Савченко на Євгена Єрофєєва й Олександра Александрова (затриманих в Україні громадян Росії, котрих звинувачують у вбивстві українського військового та тероризмі, - Ред.)?

Я думаю, їх обміняють. По-перше, така практика вже застосовувалась. Так, Старкова, офіцера російської армії, затриманого на території України, на Донбасі, і засудженого на 14 років, обміняли на "Рахмана" (Андрія Гречанова, офіцера збройних сил України, - Ред.). Тобто, сам по собі такий механізм вже працює. По-друге, процесуальні можливості для цього також існують. "Європейська конвенція про видачу правопорушників" дозволяє відправити відбувати покарання Савченко після вироку і звинувачення й, відповідно, присвоєння їй строку покарання в Україну, а Єрофєєва і Александрова, якщо вони будуть засуджені судом в Україні, відправити за запитом Москви відбувати покарання в Росію. Це можливий механізм обміну і жодних перешкод для цього немає.

Але для цього не тільки Росія, але й Україна повинна визнати Надію Савченко винною. Чи готовий на це Київ?

Щоб врятувати людину, чи готові Ви схитрувати, взяти на себе ту відповідальність, яку Ви заздалегідь знаєте, що не зможете виконати? Адже та сторона теж знає, що людина не буде сидіти, тому в моєму уявленні, враховуючи всю ситуацію, можна піти на будь-які декларативні зобов'язання, які Ви не збираєтеся виконувати. Так, як це свого часу зробила Москва, яка ніколи не збиралася дотримуватися Будапештського меморандуму. Коли вона його підписували, вона що гарантувала територіальну цілісність України? Тому й у цьому випадку - головне - відправити додому, а все інше - це технічний деталі, які можна не брати до уваги.

Усе ж, чи існують інші механізми повернення Надії Савченко?

Є можливість просити помилування, але потрібно, щоб прохання подала сама Савченко, а вона відмовляється звертатися до Путіна. Тому в силу протесту самої Надії Вікторівни цей механізм маловірогідний.

З ким Ви спілкувались у Києві? Хто допомагає вирішити долю Савченко?

Це особи близькі до оточення президента Порошенка, хтось із Верховної Ради, різні люди. Сама політична влада в Києві сприяє захисту Савченко. Ми отримуємо документи з СБУ, співпрацюємо з ГПУ, дуже тісно з консульським департаментом МЗС у Києві. Коло людей насправді дуже велике, просто я не запитував, чи можу вголос називати їхні імена. Та й це не має значення, мені потрібно довести нашу думку до першої особи, яка приймає рішення і почути хоч якусь виразну інформацію щодо перспектив обміну.

А є такі переговорники в Москві?

На жаль, немає. Мій колега Микола Полозов і я вважаємося великими ворогами, так-як ми беремо участь у всіх політичних процесах. Але, справа в тому, що ми і не є переговірниками, адвокати не беруть на себе цю функцію. Моє завдання в іншому: в тому, щоб процес, який йде в Донецьку (Ростовська область Російської Федерації, - Ред.), вести так, аби в сторони, котра намагається повернути Савченко було більше можливостей, більше дивідендів для того, щоб переконати: вона не винна.

І все ж, навіть якщо обмін здійсниться, наскільки це справедливо: двох російський полонених міняти на одного українського. Адже в Росії ще як мінімум 10 незаконно засуджених українців?

Тут усе нелогічно. Тут кращий друг - це компроміс. Свого часу солдата Армії оборони Ізраїлю, Гілада Шаліта, обміняли на 1027 палестинських ув'язнених. Цінність солдата, офіцера, цінність патріота, вона вища чистої арифметики.