У Франції президента-жінки ще не було. При цьому Марін Ле Пен - не перша француженка, яка вийшла до другого туру президентських виборів. У 2007 році основною суперницею Ніколя Саркозі за Єлисейський палац виявилася Сеголен Руаяль. Утім вона тоді програла. Радикального націоналіста на чолі Франції теж іще не було, хоча 15 років тому батько Марін Ле Пен - Жан-Марі - також зміг вийти до другого туру. За час П'ятої Республіки президентами ставали або консерватори, або соціалісти. Цього ж разу лідерка "Національного фронту", партії, яку називають і правопопулістською, і праворадикальною, і євроскептичною, має шанси на п'ять років обійняти найвищу посаду куди вищі, ніж це було 15 років тому.

Запит суспільства на радикальні зміни

Для багатьох у Європі Марін Ле Пен - та, кому не подають руки. Але мільйони французьких виборців, розчарованих у традиційній політичній еліті, побачили саме в Ле Пен, у "Національному фронті", в її ідеології адекватну відповідь на проблеми країни.

У надзвичайно втомленому від хронічного пробуксовування французькому суспільстві явно виник запит на рішучі зміни. На якогось антисистемного політика, який ґрунтовно перетрусить паризький істеблішмент, що "відірвався від потреб простого народу", плюне на політичну коректність, дасть людям прості відповіді на складні запитання та швидко вирішить комплексні проблеми. Іншими словами, Франція потягнулася до популізму.

Тож Марін Ле Пен - це французький варіант Дональда Трампа. Але із застереженнями, оскільки є і серйозні відмінності. Одна з них полягає у тому, що 70-річний нью-йоркський підприємець-мільярдер і шоумен є новачком у політиці, тоді як 48-річна юристка із заможного паризького передмістя майже все своє життя так чи інакше пов'язана з активною політичною діяльністю.

Партія - справа життя 

Їй було чотири роки, коли колишній офіцер Іноземного легіону Жан-Марі Ле Пен заснував "Національний фронт". Згодом він успадкував від магната та свого прихильника маєток та перетворив своє нове житло у штаб-квартиру партії. Марін було 18 років, коли вона вступила до лав цієї політсили. З партією тісно пов'язані як обидва колишніх її чоловіка, так і її нинішній супутник життя. У 35 років вона стала заступницею голови "Національного фронту", а у 43 роки очолила його.

З 2004 року вона незмінно є депутаткою Європарламенту, у 2012 році брала участь у президентських виборах у Франції і впевнено посіла третє місце.

Тож, на відміну від Дональда Трампа, який неодноразово змінював, прихильником якої політичної партії він є, Марін Ле Пен до нинішнього штурму Єлисейського палацу послідовно готувалася багато років, спираючись на майже беззастережну підтримку успадкованої від батька "сімейної справи" - " Національного фронту". 

Погляди Ле Пен: антиглобалізм, протекціонизм, ісламофобія

За поглядами і політичним методами Марін Ле Пен і Дональд Трамп немало у чому схожі. Обидва - націоналісти, антиглобалісти, прихильники протекціонізму й ізоляціонізму, прибічники антиліберальних, ксенофобських і, особливо, ісламофобських поглядів. Обидва позиціонують себе антисистемними політиками, справжніми представниками народу та противниками істеблішменту, хоча є його частиною. Обидва схильні до вождизму.

Щоправда, популізм Дональда Трампа вже зіткнувся з суворою реальністю: Мексика не хоче давати гроші на зведення муру на кордоні між двома країнами, заборони на в'їзд до США громадянам кількох переважно мусульманських країн заблоковано судами, скасування системи медичного страхування Оbamacare провалилося, диспропорції у торгівлі з Китаєм зберігаються, дружби з Росією не вийшло.

У цьому сенсі Марін Ле Пен зараз поки легше: вона не обтяжена урядовою відповідальністю, а тому може в запалі передвиборчої боротьби висувати найрізноманітніші гасла, зокрема, надскладні або і просто нереалістичні. Приміром, вона закликає відмовитися від євро і повернутися до франка. Однак те, як подібна грошова реформа вплине на економіку країни, на обслуговування великого держборгу, на заощадження і купівельну спроможність населення, вона, так само, як і євроскептики в інших країнах Єврозони, виборцям не пояснює.

Давня та послідовна противниця Євросоюзу

Як і Трамп, Ле Пен обіцяє зробити свою країну знову великою і в економічній політиці говорить про протекціоністський захист вітчизняних виробників. До того ж "Національний фронт" закликає до виходу з ЄС і, в разі перемоги на президентських виборах, його лідерка обіцяє провести референдум про Frexit за прикладом британського Brexit.

Іще один пункт програми - вихід з Шенгенської угоди та відновлення прикордонного контролю з сусідніми країнами. Це має сприяти іншій стратегічній меті Марін Ле Пен - різкому скороченню кількості іммігрантів. У цьому пункті вона теж дуже схожа на нинішнього американського президента.

Щоправда, Дональд Трамп славиться непослідовністю і не втомлюється вражати швидкою зміною позиції. Тут Марін Ле Пен - повна його протилежність. Маючи, безсумнівно, цілісний світогляд, вона вже багато років послідовно відстоює свої переконання.

Тому можна не сумніватися: у президентському кріслі Марін Ле Пен так легко не відмовиться, приміром, від скептичного ставлення до НАТО, як це зробив Трамп. Вона також збереже проросійський курс французьких ультранаціоналістів, адже у нього досить міцна основа: у президенті РФ Володимирові Путіні їх приваблює і авторитаризм, і імперськість, і антиліберальний порядок денний, і антиамериканізм, розповсюджений у Франції.

Однак у 2017 році Марін Ле Пен президентом Франції, вірогідно, не стане. Судячи з численних опитувань, у другому турі 7 травня більшість виборців все ж віддасть голоси центристському кандидату Еммануелю Макрону. Однак ця поразка її не зупинить. "Національний фронт" з його харизматичними лідерами - явище у політичному житті Франції не тимчасове, а постійне.

Марін Ле Пен буде і далі цілеспрямовано та жорстко боротися за владу. Аби демонстративно відмежуватися від неофашистського та антисемітського іміджу "Національного фронту" минулих років і таким чином розширити свій електорат, вона у 2015 році навіть виключила з партії Жан-Марі Ле Пена - її засновника і свого батька.