Марія розповідає про своє перебування у в'язниці в Луганську з посмішкою. Вона неодноразово жартує про "серйозну республіку" та "демократичну державу", якою сепаратисти прагнули показати "ЛНР" - в тому числі і через показові процеси. З Варфоломеєвої створили образ для своєрідних "п'ятихвилинок ненависті". За її ж словами, це потрібно, щоб відвести гнів населення підконтрольної сепаратистам території та звинуватити у всіх проблемах "народної республіки" шпигунів з "Правого сектора".

"Як виглядав ваш звичайний день у в'язниці?", - запитує німецькою мовою жіночка у чорній вишиванці. Вона прийшла на зустріч з Варфоломеєвою, організовану Форумом Льва Копелева.

"Цілими днями це була одноманітність, постійне неробство. Іноді вдавалося урізноманітнити нашу програму - ми почали з дівчиною копати діру в іншу камеру, щоби переписуватися із сусідами", - відповідає Варфоломєєва сміючись.

Один зі слухачів замість запитання просто встає і розповідає жінці, наскільки він вражений тим, як молодій українській журналістці вдалося зберегти почуття гумору. А тим паче - зберегти його навіть після 14 місяців, проведених у в'язничних камерах, часто - із засудженими за звичайні кримінальні вчинки.

"Правда з перших рук"

В аудиторії присутні переважно німці статечного віку, однак щонайменше третина слухачів розуміють російську - вони реагують на жарти Марії, озвучені російською, решта - сміються вже над версією вбраної у білу вишиванку перекладачки. Серед інших, у залі присутні декілька журналістів, в тому числі і родом з Росії.

Постійна відвідувачка заходів Форуму Льва Копелева Віра Костюк-Буш народилася в США, останні 45 років живе в Німеччині і активно збирає для України гуманітарну допомогу. Для неї події в Україні не є чимсь новим, однак їй важливо було почути "правду з перших рук", особисту історію людини, яка пройшла випробування полоном і змогла психологічно це пережити. При цьому Віра відзначає невелику кількість знайомих облич в аудиторії - послухати Варфоломеєву прийшли й ті, хто відвідав Форум вперше.

Як влаштовано все в "ЛНР"?

Слухачі цікавляться найбільше тим, як все влаштовано у "народній республіці": скільки там російських військових, чи справді йдуть гроші з Росії, як живуть люди в Луганську і чи вони щасливі. "Мені видається, що в Луганську імітують Росію і люди там цим задоволені", - говорить сивочолий дід у першому ряду. На це Варфоломеєва рішуче відповідає, що щасливих життям в "ЛНР" близько 10 відсотків. Про "російський слід" у Луганську вона говорить ґрунтуючись суто на тому, що бачила сама: серед охорони в'язниці були чеченці і були представники приватних військових компаній з Росії серед офіцерів.

Марія лише побіжно говорить про тортури, особисто їй вдалося уникнути травм, хоча їй також погрожували, що прострілять пальці. За словами журналістки, їй пощастило потрапити до "більш-менш офіційної структури", де катування не настільки поширене. Крім того, сепаратисти не хотіли її бити, бо вона "маленька, швидко розвалиться".

Найцікавіше запитання задає один зі німців похилого віку: на основі яких законів відбувався "судовий процес"? "Зараз у них вже є Кримінальний кодекс. На той момент вони користувалися українським, - пояснює Варфоломеєва. - Була ситуація, колишнього міліціонера України із сусідньої камери судили за статтею "зрада Батьківщини". І незрозуміло, якій Батьківщині, згідно з Кримінальним кодексом України, він міг зрадити", - розповідає журналістка.

Враження: лицемірство сепаратистів, безпорадність луганчан

Американець Ендрю після завершення зустрічі ділиться своїми враженнями. "Наскільки по-аматорськи поводилися чиновники! Навіть багато з тих людей, які керують так званою "ЛНР" не вірять, що те, що там відбувається, є позитивним. Вони не знають, яким законом користуватися, які у них повноваження. Вони є заручниками історії і вони постійно, знову і знову суперечать самі собі", - розповідає Ендрю. Найбільшим відкриттям для нього стало те, що жителі Луганська не надто задоволені рівнем життя у контрольованому місті. "Судячи з повідомлень ЗМІ здається, що більшість людей там є проросійськими", - зазначає американець.

А от професора східноєвропейської історії з університету Кельна Ґергарда Сімона найбільше стурбували перспективи реінтеграції так званих "народних республік", коли їхнє існування припиниться. "Ми дізналися більше про звичайних людей у Луганську, які намагаються провадити далі нормальне життя. Ми почули, що ці люди справді не знають хто вони є, чого вони хочуть і яке їхнє майбутнє. Вони не є частиною Росії, вони не є частиною України. Які їхні очікування - вони не знають. Гадаю, для України це ще довго буде дуже важким тягарем".

Пропозиції видати книжку

Зустріч у Форумі Льва Копелева у Кельні - уже не перший виступ у Німеччині. Двічі Марія виступала в Берліні. За її словами, часто на ті зустрічі приходили люди, які сумнівалися в чесності українських журналістів, хоча радше симпатизували Україні. "Люди приходять, які мають якусь позицію, і вони не йдуть змінювати свою точку зору, а йдуть упевнитися в своїй правоті, дізнатися щось нове по тематиці, яка їх цікавить (…) для німців, навіть для тих, хто бував в Україні, було дуже багато нового щодо оцього паралельного, іншого світу, перевернутого з ніг на голову", - пояснює Варфоломеєва.

Марії зараз активно допомагають благодійники - в тому числі, і в організації виступів. "Завдяки добрим людям назбирали на одяг, на телефон, на необхідні речі, сюди запросили. Я скрізь подорожую завдяки запрошенням. Я дуже вдячна небайдужим", - подякувала журналістка.

Вона поки що не планує нових зустрічей, натомість хоче повернутися до Києва і почати наново нормальне життя. Також Варфоломеєва хоче приділити час написанню власної книги. "Є кілька різних агенцій, які зі мною зв'язалися. У мене є три пропозиції видати мою книжку", - говорить майбутня авторка.