Критично подивитися на власну ідентичність стає легше тоді, коли за тебе це вже зробили інші. Завдяки рухам за права ЛГБТІ+ та жінок на критику наразилися ще донедавна повсюдні у світі патріархат і мачизм. Фотограф Суніл Гупта присвятив серію робіт геям із Крістофер-стріт у Нью-Йорку - місця, де у 1969 році зародився рух за права ЛГБТІ+.

Войовничі чоловіки завжди були уособленням маскулінності. Цей фотоколаж Трістана Ф'юінгса демонструє, наскільки страшними і владними вони можуть здаватися. Кольорові зображення акторів, які грали нацистів, вражають глядача. Але водночас вони схожі на картковий будинок, який будь-якої миті може розвалитися.

Ця фотографія зображає самоідентичність бійців афганського руху "Талібан". Фотограф Томас Двожак знайшов десятки таких фотографій у Кандагарі 2001 року, коли розпочався наступ коаліції під приводом США на Афганістан. Він об'єднав їх у серію. Важко уявити собі більший контраст між образом бойовиків, що його змальовують ЗМІ, та їхнім власним баченням себе, як на таких фото.

Аді Нес тривалий час документує перебіг нескінченного конфлікту в Ізраїлі. Створюючи портрети солдатів в інтимних та безтурботних ситуаціях, він демонструє, зокрема, і м'якшу сторону ізраїльських збройних сил. Багато його робіт називають гомоеротичними, вони мають культовий статус у гей-спільнотах по всьому світу. Сам Нес каже, що його роботи відбивають його досвід служби в армії Ізраїлю.

"Справжній" чоловік може розмазати помаду на губах жінки під час пристрасного поцілунку, але ж не фарбувати собі при цьому тушшю вії. Чи все ж чоловіку можна робити і те, і те? Пітер Худжар присвятив свої фотографії чоловічим ідентичностям, які не пасують до загальних норм. Чи заслуговує травесті-діва на звання чоловіка менше, ніж солдат, який розмальовує обличчя для камуфляжу?

Що робить чоловіка чоловіком? Це питання стоїть у центрі робіт фотографині Кетрін Оупі. Вона залюбки надягає своєму синові спідницю з тюлі чи пропонує друзям причепити собі накладні вуса. Її мета - дослідити відмінності в поведінці та сприйнятті тієї чи іншої людини, які викликають навіть такі незначні зовнішні зміни.

На самосприйняття чорних чоловіків, передусім у США, багато в чому вплинули історичні події - вони довгий час були й часто досі залишаються жертвами расистських упереджень. Але в якийсь момент у них з'явилися взірці на кшталт О. Джея Сімпсона та Білла Косбі, за злетами й падіннями яких вони могли спостерігати. Потім одним із таких взірців став перший чорний президент США Барак Обама.

Чоловіки лише останніми роками стають об'єктами у ЗМІ, як це вже давно відбувається з жінками. Повсюдна гонитва за ідеалом краси стала викликом і для чоловіків, зі всіма можливими наслідками - від розладів сприйняття власного тіла до самогубств. Виставка "Маскулінність: звільнення через фотографію" торкається й цієї теми.

На цьому фото Сем Контіс зображений кадик або ж "адамове яблуко", а отже - Y-хромосома, якою чоловіки відрізняються від жінок на генетичному рівні. Чи в цьому ховається щось більше? Який (власний) образ мають чоловіки у часи дебатів під хештегом #MeToo? Наскільки сильним є досі вплив патріархату? Виставку в музеї Мартін-Ґропіус-Бау в Берліні можна побачити до 10 січня 2021 року.

Вигнута інсталяція під назвою "Посмішка" ("The Smile") британської архітекторки Елісон Брукс (Alison Brooks) - 3,5 метри заввишки, 4,5 метри завширшки та 34 метри у довжину. Жінка спроєктувала цей летючий тунель як павільйон для London Design Week 2016. Споруда, що швидко полюбилася публіці. Визнана та затребувана у світі Брукс виграла три "архітекторські Оскари" RIBA.

Прямо на узбережжі Тахо у Лісабоні розташований музей мистецтва, архітектури та технологій, який спроєктувала британська архітекторка Аманда Лівіт. Будівля, наче хвиля, здіймається від бульвару, її фасад оздоблений візуально зсунутою керамічною плиткою, а її дах створено як міський балкон. Відзначена нагородами архітекторка керує архітектурним бюро у Лондоні.

Національний музей сучасного мистецтва в Римі випромінює рух: він споруджений з широких та похилених бетонних частин, що накладаються одна на одну. Доповнена брутальна споруда великими скляними фасадами. Проєкт британської зіркової архітекторки іракського походження Захи Хадід (Zaha Hadid) переміг інші 273 проєкти. Хадід померла у 2016 році і стала першою жінкою, яка здобула Прітцкерівську премію.

Портрет Леа Ґрундіґ 1969 року зображує одну з найвпливовіших архітекторок НДР, Іріс Дуллін-Ґрунд (Iris Dullin-Grund), оточену її головними проєктами: генеральний план забудови Нойбранденбурга та висотка будинку культури та освіти також у Нойбранденбурзі, де вона була міською архітекторкою з 1970 по 1990 роки. Дуллін-Ґрунд була відома як архітекторка далеко за межами НДР.

Як західнонімецьку колегу Іріс Дуллін-Ґрунд можна розглядати Зіґрід Крессманн-Чах (Sigrid Kressmann Zschach): народжена у 1929 році у Лейпцигу дипломована інженерка стала у Західному Берліні 1960-х років успішною підприємницею у галузі будівництва, на яку працювали 300 співробітників та яка звела комплекси будівель Steglitzer Kreisel та Ku'damm-Karee у Берліні. У 1990 році жінка померла.

Дизайн кафе "Оксамит та шовк" у Берліні створили Лілі Райх (Lilly Reich) та Людвіґ Міc ван дер Роe (Ludwig Mies van der Rohe) разом для виставки "Мода жінки" 1927. Вони познайомились у 1924-25 роках та працювали разом до переїзду архітектора в США у 1938 році. Результатом цієї співпраці стали міжнародний виставковий павільйон у Барселоні 1929 року та знакова Вілла Тугендгат у чеському Брно.

На фото зображена архітекторка Лотте Кон (Lotte Cohn), яка у 1916 році як одна з перших жінок завершила навчання на архітектора та працювала у Берліні. У 1921 році вона виїхала у теперішній Ізраїль, де працювала як приватна підприємиця у Тель-Авіві та стала відома передусім зведенням так званих кібуців: на основі демократичного урядування організовані колективні поселення зі спільною власністю.

Те, що сьогодні виглядає як нормальна кухня, сто років тому було справжньою сенсацією: Франкфуртська кухня. Вона є прототипом сучасної вбудованої кухні та була розроблена у 1926 році Марґарете Шютте-Лігоцкі (Margarete Schütte-Lihotzky). Кухня була створена як ефективне та прагматичне рішення для тисяч соціальних помешкань у Франкфурті Веймарської республіки - та поширилась усім світом.

Вона збудувала небагато, але тим впливовіші її об'єкти дизайну та будинки: ірландка Eйлін Грей (Eileen Gray) прославилась передусім завдяки розробці столу Е.1027, що міг змінювати висоту, та однойменним житловим будинком у Французькій Рив'єрі. У 2019 році з'явилася графічна новела "Дім під сонцем" про життя дизайнерки. Цей її портрет - приблизно 1910 року.

Насмішки та неприйняття супроводжували таких жінок як Елізабет фон Кнобельсдорф (Elisabeth von Knobelsdorff) та Терезе Моґґер (Therese Mogger), які у Німеччині 20-го століття хотіли стати архітекторками. Моґґер дозволили бути лише слухачкою в університетах Мюнхена та Берліна. Фон Кнобельсдорф натомість стала першою жінкою в Німеччині, що отримала у 1911 році попри усі перепони диплом інженерки.