Наприкінці серпня у поле зору західних ЗМІ потрапила новина про те, що під Одесою віднайшли місце масових поховань часів сталінських репресій у 1930-ті роки. Історики та краєзнавці вже десятки років знають про те, що на цій ділянці в той час був розташований спецоб'єкт Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС). Ця радянська державна структура була прямо причетною до так званого Великого терору сталінської доби. За різними оцінками, там поховано від п'яти до двадцяти тисяч людей.

В Україні про це місце востаннє активно заговорили в квітні цього року. Тоді місцева влада запропонувала перенести туди гаражний кооператив, який мають зносити у зв'язку з реконструкцією одеського аеропорту. Історики терміново розпочали георадарні дослідження місцевості і отримали актуальні підтвердження того, що на території досі є рештки вбитих людей і будувати там нічого не можна. Міська влада відреагувала на суспільний резонанс та ініціювала створення міжвідомчої робочої групи з питань увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій, похованих у цьому місці. Її мета - проведення першого етапу дослідних робіт. Відтоді на території працює постійна охорона.

Читайте також: "Конституція Пилипа Орлика" вперше в Україні: що треба знати

10 червня було отримано дозвіл від міністерства культури України на дослідження. Робоча група спеціалістів з Одеси, Дніпра та Кривого Рогу працює на волонтерських засадах: одні проводять безпосередньо польові роботи, інші - шукають інформацію в архівах.

Перше відкриття масових поховань і радянське забуття

Знахідка на околицях Одеси не нова. Перші згадки про масові поховання на території колишнього міського звалища, розташованого на шостому кілометрі Овідіопольської дороги, датуються 1942-43 роками. У цей час територія перебувала під окупацією Румунії. Румунська влада віднайшла 500 тіл із вхідним пораненням у потилицю та зв'язаними руками, про що було складено акт, який повністю оприлюднений у публікаціях румунських істориків та, ймовірно, зберігається в румунських архівах, каже одеський історик Олександр Бабіч. Він входить до міжвідомчої робочої групи. Водночас на офіційному сайті міської влади Одеси є повідомлення 2007 року про те, що дослідженнями у 1940-х роках опікувалася комісія Міжнародного комітету Червоного Хреста, а відповідні документи начебто перебувають у Швейцарії. Бабіч каже, що нічого про це не знає.

Після Другої світової війни, коли до Одеси повернулася радянська влада, спеціальні дослідження на ділянці не проводили, радянські документи про колишній спецоб'єкт НКВС та те, що на ньому відбувалося, засекретили та вивезли до Москви, розповідають історики. Протягом 1960-70 років під час різного роду технічних робіт на ділянці знаходили людські рештки, проте радянська спецслужба КДБ блокувала будь-яку подальшу розвідку території.

Масштабне дослідження масових поховань у 2000-х

Перше масштабне дослідження колишнього спецоб'єкту НКВС провели вже за української незалежності - у 2007-2008 роках. Тоді з ділянки закинутого звалища ексгумували рештки 1086 людей. Вони три роки пролежали у контейнері на території пустиря, поки після серії гучних публікацій та скандалів їх не перепоховали на Західному цвинтарі Одеси. Із відкритих джерел відомо лише про одного ідентифікованого загиблого - одеського поляка Флоріана Бартковського. Його онук Федір встановив на пустирі металевий хрест і каже, що сподівається на продовження досліджень, адже, за його даними, в цьому місці було вбито або поховано 18 його родичів.

Читайте також: Чим стаття Путіна про Україну зачепила австрійського історика

Дотепер достеменно не відома точна кількість похованих на цьому місці та загальна площа поховань. Дослідники хоч і називають знайдені місця розстрільними ямами, однозначних підтверджень тому, що людей страчували прямо на місці, немає. Тим не менш, саме цю версію вважають імовірною. Поховані тут люди - так звані "вороги народу", жертви репресій, зазначають дослідники. Олександр Бабіч припускає, що загалом у цьому місці поховали від п'яти до восьми тисяч людей. Загалом в Одесі, за словами історика, було репресовано 15700 людей, щодо 8600 з них особливі двійки та трійки НКВС (позасудові органи винесення вироків часів сталінського терору) ухвалили рішення про страту.

Загальна площа ділянки близько п'яти гектарів, опрацьовано трохи менше половини території. На даний момент на ділянці виявлено 29 розстрільних ям, усі вони багатошарові. Подекуди є поховання у три-п'ять шарів. Пошукові групи знайшли на території багато артефактів кінця 1930-х років, у тому числі гумове та шкіряне взуття, яке носили арештанти, кістяні зубні щітки, які видавалися у тюрмах, а також гільзи від наганів, якими користувалися працівники НКВС.

Що зараз шукають дослідники в Одесі

Задача пошукової групи на сьогодні - встановити місця ймовірних розстрілів. "Ми тільки встановлюємо, що це саме розстрільні ями і там є залишки людей. Ми їх не дістаємо, не ексгумуємо, ми не знаємо, скільки їх точно, тому що яму повністю ми не розкриваємо, а тільки позначаємо чотири кути. Далі потрібні окремі дозволи на проведення наступного етапу робіт з ексгумації та встановлення кількості загиблих", - коментує консультантка-археолог розвідувальних робіт Тетяна Самойлова.

Окрім додаткових дозволів, подальші роботи потребують значного фінансування. "У нас немає коштів, передбачених на проведення таких робіт - це колосальні гроші. Моя особиста функція зараз - перебувати в складі робочої групи, виїжджати на місце проведення дослідницьких робіт, щоби все відповідало офіційному законодавству", - розповів Сергій Гуцалюк, начальник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.

За словами виконувача обов'язків заступника міського голови Одеси Олега Бриндака, який очолює робочу групу, відправлено офіційні запити до німецьких та румунських архівів, а через МЗС України - і до Москви, де зберігаються основні архіви НКВС. Станом на сьогодні офіційних відповідей на ці запити немає, каже Бриндак.

Ексгумація та подальша доля масових поховань

Одеська мерія планує до кінця вересня завершити перший етап пошукових робіт зі встановлення кількості розстрільних ям на території. Далі польові роботи хочуть поставити на паузу і до весни займатися бюджетуванням коштів та отриманням дозволів на подальші роботи.

Читайте також: Німецький фотограф: "Західна Україна - скарбниця єврейської культурної спадщини"

Олександр Бабіч та Сергій Гуцалюк кажуть, що у Биківні біля Києва, яка за територією менше, ніж колишній спецоб’єкт НКВС в Одесі, дослідження масових поховань жертв сталінських репресій тривають вже 11 років.

Термін досліджень в Одесі спрогнозувати складно, каже Олег Бриндак. За його словами, багато часу може забрати проведення ДНК-експертизи та ідентифікація кожного загиблого. Проте наразі доцільність таких досліджень в Одесі не визначено.

Загальне рішення про подальшу долю території планують ухвалювати вже після завершення першого етапу дослідних робіт. За умови отримання дозволів та коштів, вже наступного року планують провести ексгумацію та визначення кількості жертв. Наступними кроками можуть бути створення меморіального парку на місці масових розстрілів і перепоховання усіх знайдених залишків на Західному цвинтарі Одеси. Чи будуть на ділянці будувати гаражі, невідомо. Жодних нормативних актів, які б забороняли тут будівництво, на даний момент немає.